Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Похибка другого типу, Invisibility mask 📚 - Українською

Читати книгу - "Похибка другого типу, Invisibility mask"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Похибка другого типу" автора Invisibility mask. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 118
Перейти на сторінку:

— З цієї хвилини ти — моя, — прошепотів він так, щоб це почула лише я, одягаючи обручку мені на палець.

Ці слова могли прозвучати романтично, якби не його тон, що нагадував скоріше власника, ніж чоловіка.

Я витягла другу обручку з коробочки, відчуваючи, як мої пальці тремтять. Лео лише злегка підняв брову, заохочуючи мене продовжувати.

— Тепер ви чоловік і дружина, — урочисто оголосила реєстратор, коли я, затамувавши подих, одягнула обручку на палець Лео.

Ми поставили підписи під документами, які тепер офіційно зв’язували нас більше, ніж будь-які слова. Слідом за нами свої підписи поставили Еві та Ашер, наші свідки, але цей момент здавався для мене лише черговим кроком у пастці, з якої вже не було виходу.

Єдине, чого мені зараз хотілося, — зникнути. Втекти з цього місця, вирватися з усіх цих ланцюгів, які невидимо стискали мене все сильніше. Але я знала, що цього не станеться.

— А тепер можете закріпити свій шлюб поцілунком, — промовила реєстратор із теплою посмішкою, не підозрюючи, як ці слова обпікають мене.

Я різко перевела погляд на Лео, обурено блиснувши очима. Невже він не бачить, що це вже занадто? Що змушувати мене до такого — це приниження? Але його погляд був холодний і твердий, як крига. Він більше не питав, що я думаю.

Лео зробив крок вперед і, не вагаючись, обхопив мене за талію. Його дотик був сильним і впевненим, наче він намагався вкотре продемонструвати, що тепер я належу тільки йому.

Його губи торкнулися моїх, але це не було ніжно. У цьому поцілунку не було ані тепла, ані пристрасті. Лише демонстрація володіння. Жорсткий і впертий дотик, який заявляв перед усіма присутніми: "Це моя дружина".

Мені хотілося відвернутися, але я знала, що зараз це неможливо. Усі погляди були прикуті до нас. Я відчувала, як хвилі приниження накочують одна за одною, але мусила зберігати спокій.

Коли Лео нарешті відсторонився, він не послабив хватку на моїй талії. Його холодний погляд вп'явся в мій, а губи ледь торкнула самовдоволена посмішка.

— Все, Янголе, тепер ти офіційно моя.

Слова обпекли мене сильніше, ніж будь-який його поцілунок. У горлі застряг клубок, але я змусила себе не зламатися. Глибокий вдих. Я не дам йому побачити, як я страждаю.

— Тепер можна привітати молодят! — голос реєстратора повернув усіх до реальності, і залу заполонили аплодисменти.

Мама першою підійшла до мене, обійнявши. Її обличчя випромінювало теплоту й радість, які я не могла розділити. Її обійми мали би стати моїм прихистком, але я відчувала себе ще більш загубленою.

Лео не відпускав мене ні на мить, навіть коли його привітали Ашер та Еві. Джеймс - дядько Лео лише кинув декілька слів і після того я його не бачила. Я мріяла, щоб цей день закінчився. Але найгірше було те, що це лише початок.

Ми сиділи за бенкетним столом, і я відчувала, як час повільно тягнеться, мов густий сироп, що ніяк не стікає з ложки. Усе було організовано бездоганно: музика, вишукані прикраси, і особливо страви, що виблискували на столі, мов витвори мистецтва. Але вся ця пишність здавалась мені чужою і неприйнятною. Мій апетит зник, наче його ніколи й не було.

Я зробила лише декілька ковтків шампанського, намагаючись бодай трохи розслабитись, але ефекту не було. Лише відчуття тривоги, що висіло в повітрі, ставало сильнішим.

Лео, який сидів поруч, як завжди, виглядав спокійним і впевненим. Його голос, коли він звернувся до мене, був тихим, але пронизливим, наче холодний вітер:

— Ти маєш поїсти, я не хочу, щоб ти знепритомніла у нашу першу шлюбну ніч.

Я відчула, як кров приливає до обличчя. Його слова прозвучали майже як погроза, хоч він і говорив їх тоном, що міг видатися турботливим для когось зі сторони.

— Я не голодна, — відповіла я, намагаючись зберігати спокій, хоча всередині мене все закипало.

Лео нахилився трохи ближче, його погляд проник крізь мене, змушуючи відчути себе безсилою. Він нахилив голову, так, що лише я могла почути наступне:

— Аріель, не змушуй мене кормити тебе з рук.

Від цих слів я відчула, як у грудях запалав жар сорому і обурення. Його тон був спокійним, майже лагідним, але я знала, що за цими словами стоїть. Він не просив — він наказував. І вибору в мене, як завжди, не було.

Я стиснула виделку в руці так, що пальці побіліли. Моя гордість кричала про те, щоб я відкинула його слова, але страх, глибоко вкорінений десь у серці, змусив мене послухатись. Зробивши над собою зусилля, я зняла шматок з тарілки і з’їла його.

Лео задоволено відкинувся назад, його погляд не залишав мене ні на мить.

— Бачиш, не так уже й погано, — кинув він, підносячи до губ келих шампанського.

Я мовчала, намагаючись проковтнути не лише їжу, а й цей момент приниження, який, здавалося, тривав вічність.

Ведуча злегка підвищила голос, і всі присутні замовкли, коли вона оголосила перший танець молодят. Я відчула, як напруга пробігла крізь мене, наче електричний струм. Допивши келих шампанського до останньої краплі, я сподівалася, що це надасть мені бодай трохи сміливості. Але її вистачило лише на те, щоб підвестися і зробити крок назустріч Лео.

Він простягнув мені руку, і я поклала свою долоню у його, холодну і сильну. Разом ми пішли в центр залу під спокійну мелодію, яка заповнила простір. Світло трохи згасло, залишаючи лише нас у центрі кола глядацької уваги. Усі погляди були прикуті до нас — до цього здавалося б ідеального моменту, що насправді був фарсом.

Лео плавно притягнув мене ближче, його рука лягла на мою талію, а друга — тримала мою долоню так міцно, що я не могла вирватись, навіть якби хотіла. Його кроки були впевненими, і я змушена була слідувати за ним, боячись зробити невдалий рух і зіпсувати все.

— Розслабся, це лише танець, — прошепотів він, нахилившись до мене. Його губи злегка торкнулися мого волосся, і від цього дотику мене охопив холод, що пробіг вздовж хребта.

1 2 3 4 ... 118
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Похибка другого типу, Invisibility mask», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Похибка другого типу, Invisibility mask» жанру - 💛 Любовні романи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Похибка другого типу, Invisibility mask"