Читати книгу - "1. Таємниця зниклої Галі, Yana Letta"

Максим вийшов на середину двору, встав у позу справжнього детектива (тобто склав руки за спину й почав крутити головою) та урочисто оголосив:

— Так, зараз ми знайдемо докази й вирахуємо злочинця!

— А що ми шукаємо? — перепитав Тимко, жуючи пиріжок, який витягнув із кишені.

— Все підозріле! — Максим нахилився і глянув на землю. — От, наприклад, що це?

На порозі хліва виднілися великі, глибокі відбитки копит.

— Ну… це сліди корови, — сухо сказала Соломія.

— Точно! — підхопив Іван. — Значить, Галя пішла сама!

— Та ти що?! — Максим скосив на нього погляд. — А двері вона теж сама відчинила?

Всі дружно глянули на Бублика. Кіт сидів на порозі й спостерігав за ними, повільно облизуючи лапу.

— Ти хочеш сказати… що Бублик випустив корову?! — ошелешено запитав Тимко.

Бублик презирливо глянув на нього й демонстративно повернув голову.

— Та ні, просто хтось відкрив двері, і Галя вийшла. Але питання — куди вона поділася далі? — Соломія вже записувала всі деталі в свій блокнот.

— Так, давайте розбиратися. — Максим нахилився над землею.

Сліди корови вели за двір, до дороги. Але тут починалося щось дивне.

— О, дивіться! — вигукнув Іван і вказав на ґрунт.

Прямо біля коров’ячих слідів були сліди від колес, ніби тут стояв якийсь віз чи тачка.

— Ого, а може, її вивезли на тачці?! — здивувався Тимко.

— Тимку, Галя важить, як твій тато після Нового року, яку ще тачку? — пирхнула Соломія.

— Можливо, це був віз! — припустив Максим. — Корову могли загнати туди й вивезти!

— Але чий це віз? — Іван прищурився, ніби справжній агент ФБР.

— Діду Петру треба розповісти, він у слідах розбирається! — запропонував Тимко.

— І бабі Варварі, вона все бачить.

Діти переглянулися. Село було невелике, і якщо хтось щось і робив уночі, баба Варвара точно це помітила.

Але чи захоче вона говорити?

Бублик зліз із ґанку, потягнувся і… попрямував до дороги.

— Куди це він? — насторожився Максим.

— Або він просто пішов по своїх котячих справах… або він щось винюхав, — Соломія задумливо зиркнула на кота.

— Або це він викрав корову! — сказав Іван.

— Іване, ти дурник, — одночасно сказали всі.

Бублик зупинився, глянув на них із виразом глибокого розчарування і… повернув за ріг хати.

— Треба слідкувати за ним, він щось знає! — впевнено сказав Максим.

— Але перед цим — до баби Варвари, вона нам усе розкаже!

— Якщо захоче…

Діти ще раз глянули на сліди і рушили на подвір’я до головного інформаційного центру села — баби Варвари.

А тим часом Бублик зник у тіні сараю.

Здається, він уже знайшов щось цікаве…