Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Космічний хробак Антон та Хрюнямавпа, Волошкова Киця 📚 - Українською

Читати книгу - "Космічний хробак Антон та Хрюнямавпа, Волошкова Киця"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Космічний хробак Антон та Хрюнямавпа" автора Волошкова Киця. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4
Перейти на сторінку:

 

Далі треба було щось вирішувати.

 

— Може попросимо викуп? — раптово запропонував Хрюнямавпа.

 

— Щоб потім нам самим довелося відкупатися власним життям? Краще передамо дитину Великому Босові разом із зорельотом. Він розумний. Сам вирішить, що з цим робити.

 

Скинути на когось важливе рішення було найкращою ідеєю. На тому і зійшлися.

 

Раптом пролунав гуркіт. Хрюнямавпа знову хотів зобразити непритомність, але я підхопив його за шкірку і потяг за собою у бік шуму.

 

На камбузі панував безлад. Навкруги були розкидані уламки, присипані білим порошком. Посеред цього хаосу, прямо на підлозі, сиділа Матильда і хрумкала печивко.

 

На мить вона завмерла, її личко почервоніло, а потім по камбузу поплив їдкий сморід. Я заблокував сенсори і відважив Хрюнямавпі потиличник.

 

— Та це не я, образився напарник.

 

— Хтось повинен поміняти мені підгузки. Зазвичай це робить моя няня, але...

 

Ми вдвох багатозначно подивилися на Хрюнямавпа. У того вже сльозилися очі. І тут я згадав, що мій напарник зовсім не розуміє натяків. Тоді я схопив його за плечі і випхнув уперед.

 

— Твоя нова няня з радістю зробить це.

 

— Кіндратій, — процідив я на вухо напарникові через стиснуті в усмішці зуби.

 

— Так, авжеж, неодмінно, — нарешті підіграв мені вмотивований Хрюнямавпа.

 

— Ух, — видихнув я і плюхнувся на диван, коли за ними зачинилися двері. От на моїй планеті, народився і повзи собі в доросле життя. І ніяких проблем.

 

Тут же, все інакше.

 

Через деякий час сита та чиста дитина вже вмощувалася під хутряним пледом, але заснути їй аж ніяк не вдавалося. Зрештою, вона припинила спроби.

 

— Без колискової не засну, заявила Матильда, вперто підібравши губи і схрестивши руки на грудях.

 

— На мене не дивись, хробаки співати не вміють.

 

Матильда перевела свій нищівний погляд на Хрюнямавпа. Той з тугою зітхнув і неохоче поплентався до неї. Взявши дівчинку на руки разом із пледом, Хрюнямавпа почав розгойдуватися у різні боки під несамовите завивання.

 

— Я хочу колискову! — невдоволено закомизилася Матильда.

 

Хрюнямавпа трохи замислився, потім набрав більше повітря в груди і заспівав

 

— Як на гілці ти заснеш, то раптово вниз впадеш. Тож умощуйся зручніше і хвостом тримайсь міцніше.

 

І це, на мій подив, спрацювало. Нарешті дитина заснула.

 

Ліквідувавши джерело смороду, ми відмилися і вирішили перекусити. Хрюнямавпа, після пережитого стресу, хом'ячив усе підряд без розбору. Чому ніхто не говорив, що бути батьком так складно? Я спостерігав за дивними продуктами, що швидко зникали у глибинах Хрюнямавпа, і врешті вирішив пошукати щось і для себе. Зелене листя, якісь овочі. Все це я засипав у блендер, а потім оцінив результат. Звичайно не «Дощ на пляжі», але коктейль виявився поживним.

 

Навігатор показав, що ми на півдорозі. Ще трохи і ми зустрінемося з Великим Босом.

 

Я вмостився в кріслі і одразу ж задрімав. Раптовий різкий звук підкинув мене на місці. Розплющивши очі, я побачив на головному екрані червоний миготливий напис: «Вторгнення».

 

— Хто? Звідки? Ми ж у космосі!

 

Хрюнямавпа постукав по моєму візору, привертаючи увагу. Коридором до нас прямував якийсь зелений слиз. Він огортав простір і стрімко збільшувався в розмірах. Цю штуку знають усі, хто хоч раз тупцював космічну трасу. Цей слиз існує у вакуумі і чекає хоч щось, що пролетить повз. Проникає крізь будь-які перешкоди і поглинає все на своєму шляху. Він наближався.

 

— Ми помремо, — видав я раніше за Хрюнямавпа.

 

Напарник, натомість, дивним чином, зберігав спокій. Він зняв з ременя флягу і зробив великий ковток.

 

Я потягнувся до нього, бо теж хотів випити на останок, проте Хрюнямавпа ділитися не схотів. Осушивши флягу, відригнув, а потім сміливо вирушив назустріч слизу.

 

— Радий був знайомству, — нервово кинув я услід напарникові, усвідомлюючи, що буду наступним.

 

Тим часом, Матильда вже прокинулася і спостерігала за тим, що відбувається.

 

— Довбні, ви що, щити не підняли? — суворо запитала вона.

 

—Які щити?

 

Залишивши мене без відповіді, дівчинка рішуче попрямувала до панелі управління. Наступні події сталися майже одночасно. Напарник підійшов до клубка слизу і плюнув у саму середину, а Матильда натиснула на пульті якусь кнопку. Слиз почав скукожуватись і втрачати колір. Наостанок, він намагався дотягнутися до Хрюнямавпа. Маленьке щупальце майже торкнулося його черевика. Аж раптом пролунав вибух і від слизу залишився лише пил, який вкрив все навкруги.

 

— Щити включені. Вторгнення зупинено, — оповістила система управління.

 

Напарник приголомшливо чхнув.

 

— Будь здоровий, — побажали ми йому одночасно і відсахнулися. Бо вже побачили на що здатна його слина і не кортіли дізнаватися, що можуть спричинити його шмарклі.

 

Навігатор пілікнув. Наша подорож закінчилася. Ми входили на орбіту лігва Великого Боса.

 

— Ось і настав час прощатися, схлипнув Хрюнямавпа. А я вже встиг перейнятися духом батьківства.

 

Я театрально закотив очі.

 

Зореліт здійснив висадку. На посадковій смузі була майже вся банда Великого Боса і ще, на наш жах, група в чорних піжонських костюмах, в якій ми відразу впізнали представників Чорного Клану.

 

Зрозуміти хто з них Кіндратій було нескладно. Кремезний голомозий дядька у чорному костюмі та в чорних сонцезахисних окулярах. Склавши руки на грудях, він уважно слухав Великого Боса. Пацюк у комбезі мав би бути не вище за коліно співрозмовника, проте впевнено стояв на драбині, яку обережно притримували його підлеглі.

1 2 3 4
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Космічний хробак Антон та Хрюнямавпа, Волошкова Киця», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Космічний хробак Антон та Хрюнямавпа, Волошкова Киця» жанру - 💛 Гумор:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Космічний хробак Антон та Хрюнямавпа, Волошкова Киця"