Читати книгу - "Алаґарда. Скорочена історія, Zhi Suymi"

Вибух.
Слово.
Удар.
Що трапилося?
Чи там було занадто темно, чи занадто світло – не сказати. Спочатку щось миготіло, потім гасло, залишаючи після себе тільки спомин, відчуття, і зникаючи безслідно. Тут дрейфували величезні уламки з поточеною поверхнею, де досі залишалися гострі кути; здалеку можна було розгледіти у цих брилах кристали. Вони вдарялися, а ці іскри спалахували й потім тьмяніли на тлі інших, не менш яскравих і сліпучих очей.
Вони говорили.
«CJGDKFULOO» зіткнулося із «SMYNREEEG». Пролунав звук, і уламки, відбившись одне від одного, розлетілися у різні боки.
Юпітер.
Як його ім’я?
Юпітер.
Тепер.
- Еріда скоїла самогубство, - ніби списом загнали під ребра.
Що?
- Якого…? – спокійно, рівномірно пролунав голос. Чужий. Чи може це був його власний? Давненько він його не чув.
Перед очима склався образ - миловидна жінка із суровим, твердим поглядом. З ідеальним ликом: зблідлою шкірою та чорнявим скловидним волоссям у тугому пучку. Вона не підходила, не схилялася над ним, а тільки вичікуючи стояла поруч, приносячи у мертву кімнату приємний подих. Його найвірніша скрижаль, найміцніша опора, фундамент дому: усі зрадять, а не вона.
Його люба Єра.
- Передаю її слова: 
«Між землею й небом я застрягла,
Не чути слів моїх.
Я відпустила всі чотири
Мільйони років йому.
Хай відпускає тепер мене
Над небо, у пітьму»
Він на мить затамував подих.
- Нехай, – недбало махнувши рукою, Юпітер водночас заправив своє яскраве, руде пасмо волосся із червоним блиском, що здійнялося під час сну. Розкуйовджені локони струїлися по спині доходячи до поперека. 
- Я зберегла її залишки, але деяких кісток досі не дорахувалася. Мені їх вам розшукати? – Єра ніби пишалася собою, гордливо піднесла голову, передбачаючи відповідь.
Його сон тривав чотири тисячі років; не так багато порівнюючи із минулим, але все одно він не припиняв дивитися із запитанням в погляді: вона чекала на похвалу?
- Ні, Єро. Розкидай їх там, де і позбирала. Мені таке більше не потрібно.
Він не чекав відповіді
Мовчки став із ліжка і відразу скривив брови, відчуваючи прохолодну дерев’яну підлогу під ногами. Далі оправив одяг, на якому вже шаром стелився пил і минувши Єру, вийшов із кімнати.