Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Відьма (оповідання), Владислав Голубєв 📚 - Українською

Читати книгу - "Відьма (оповідання), Владислав Голубєв"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відьма (оповідання)" автора Владислав Голубєв. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:

— Ти взяв щось, що не твоє, — голос його став глухим. — Ти потривожив дещо страшне, дещо моторошне.

— Що?.. Ви… про що ви говорите? — я дивився на перстень, ніби вперше його бачив.

Поліцейський витяг із шухляди стару, вицвілу фотографію. Жінка у білій сукні. Її обличчя… те саме. Зі сну. З кошмару. Однак є різниця - на фото приваблива жінка, а не те страхіття що мені наснилось. На її пальці — той самий перстень.

— Пелагея. Жила там понад сто років тому. Люди приходили до неї за порадами і допомогою. Потім вона змінилася, стала іншою. Більше ніхто не знаходив у неї допомоги, тільки розчарування і смерть. Вона була відьмою. Злою відьмою.

Я не міг відірвати погляду від фото. Мені стало зле.

— Ви… Ви справді думаєте, що я… причетний до вбивства?

— Ні. Я не певен. Твій приїзд якось пов'язаний з ним, однак докази свідчать про те що ти не винний у вбивстві. Я показав тобі фото лише з однієї причини - колись, років двадцять тому, сюди приїзджав один шукач скарбів. Він знайшов те кляте кільце, і після цього померла не одна людина. Їх усіх розірвали голіруч, роздерли їх тіла.

Він замовк, однак за декілька секунд продовжив. 

— Але вбивства спинились, коли той шукач відніс перстень назад до руїн біля озера. А тепер... Тепер він мертвий. Тим шукачем скарбів був старий Ігнат.

— Але вбивства спинились, коли той шукач відніс перстень назад до руїн біля озера. А тепер... Тепер він мертвий. Тим шукачем скарбів був старий Ігнат.

Поліцейський змовк і подивився на мене так, ніби зважував рішення, яке не хотів ухвалювати.

— Слухай, — сказав він нарешті. — Якщо хочеш вижити, треба віднести перстень назад. Якнайшвидше.

— Я готовий, — відповів я тихо. — Просто дайте мені його.

— Не так все просто. Я не можу тебе відпустити. Ти — підозрюваний у вбивстві. І навіть якщо я тобі вірю, приїде слідчий. Вранці. Він вирішить, що робити далі.

Я сів назад на стілець в клітці, схопившись за голову. Все це здавалося кошмаром.

Поліцейський зібрав мої речі до пакета і вже повертався до дверей, коли це сталося.

За його спиною з’явилася фігура. Сіра, худа, жінка в брудно-білій сукні. Її волосся звисало, як мокрі мотузки. Поліцейський не встиг навіть обернутися.

Кістляві руки вхопили його за голову й з неймовірною силою розірвали йому горло. Хрип, фонтан крові, мертве тіло падає на підлогу.

Я застиг. Не міг ні поворухнутись, ні закричати.

Вона повільно повернула голову до мене. Посміхнулась. Очі її світилися мертвим божевіллям.

— Ти забрав те, що належить мені, — сказала вона низьким, поламаним голосом. — Тепер ти мій.

Вона підійшла до клітки. Грати мали б її стримати, та вона просто... пройшла крізь них, мов крізь туман. Її руки потягнулись до мене — довгі, тонкі пальці, схожі на гілки.

Стукіт у двері. Вона завмирає, кутики її рота повзуть ще ширше в усмішці, і вона зникає.

Двері відчинились, і на порозі з’явився молодий чоловік у цивільному пальто з портфелем у руках.

— Слідчий Шевченко, прибув стосовно вбивства — проговорив він голосно, не побачивши одразу, що відбувається.

Шевченко зайшов, озирнувся і побачив тіло поліцейського на підлозі. Здригнувся, метнувся до тіла й потягнувся до пістолета на поясі мертвого.

— Не чіпай, — хотів крикнути я, але вже було пізно.

Вона з’явилася поруч із ним. Стиснула його за плече. Він різко обернувся й натиснув на спуск. Постріл був влучним, куля пройшла крізь її голову. Її смикнуло, але вона не впала. Лише зашипіла.

З люттю вона вхопила його за руку, яка тримала пістолет, і зламала її, мов суху гілку. Слідчий закричав.

Відьма знову розсміялась. Різко повернулась до мене. Вхопилась за двері клітки — і вирвала їх разом із завісами. Метал зігнувся, ніби був зроблений із фольги.

— Тепер вибір за тобою, — сказала вона, нахилившись до мене. — Або ти вб’єш його. Або я — вб’ю тебе.

Її очі палали. Навколо стало темно. Світло згасло. І я залишився з нею, і цим вибором, у темряві, що дихала смертю.

Мене трусило. Я не міг дихати. Думки металися, мов скажені птахи в клітці.

— Я не можу... — прошепотів я, ледь не втрачаючи контроль. — Я не вбиватиму. Я не такий.

Я повільно підійшов до слідчого. Він сидів на підлозі, стиснувши зламану руку, обличчя перекошене від болю. Він був зовсім молодий.

Відьма стояла в темряві. Вона спостерігала. Її усмішка ширшала. Я не витримав цього погляду — рвонув убік, не до Шевченка, а від неї. Просто вбік, в тінь, у порожнечу.

Раптовий удар у спину збив мене з ніг. Я з глухим стогоном упав на підлогу. В очах потемніло. Коли я підняв голову — її не було. Лише слідчий, який стогнав, сидячи, опершись на стіну.

Я поповз до нього.

— Ми маємо йти. Зараз. Вона не відступить. Поки ми тут — вона не зникне. Вона вже вбила одного. Тебе — теж уб’є.

1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьма (оповідання), Владислав Голубєв», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Відьма (оповідання), Владислав Голубєв» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Відьма (оповідання), Владислав Голубєв"