Читати книгу - "Сталіна не було, Борис Григоріович Херсон"

і шаблею рубати не вмів,

мабуть він одружився на злісній дурці

і вік перед нею тремтів.

У кого вуса до плечей не звисали,

хай лікоть кусає свій.

Не з нього козака Мамая писали,

та й кому він потрібен такий?

♦ ♦ ♦

Таке в нас життя. Такі у нас пироги.

У них не монети на щастя, а кулі війни.

Друзі видихаються раніше, ніж втомлюються вороги.

Спочатку виводять «в расход». Потім виходять в чини.

Потім персональна пенсія. А кишеня – пуста…

Останні новини. Плаский телеекран.

Ворогові без бою здаються села й міста.

Ти це передбачав, суко, оскільки ти – ветеран.

Спогади про Тбілісі

Тут жило сто племен, тут кожен своє робив:

хто гадав, хто гроші міняв, хто круг гончарний крутив,

хто вулиці замітав,

хто над годинниками длубався,

хто в хаті наводив лад,

хто по дворах блукав,

під катеринку співав.

А катеринка, що книжка з картинками, строката, проста,

що ж ти співаєш, про яку розлуку, – справа пуста,

який щасливий квиточок витягне з коробка

скорчена пташина рука?

Поворожи, папуго, все вирішено давно,

просіяно крізь решето, розсипано, як пшоно,

а зі ста племен завжди залишається тільки одне,

а чому – не питайте мене.

дев’яносто дев’ять зайвих, колишніх,

де ви тепер? Куди

пішли? і Той, кому слава в вишніх,

за вами брами зачинив назавжди.

♦ ♦ ♦

людина лише припускає Бог владу має

конячка мідного вершника зміюку брикає

з гранітної набережної показує води нева

хвилі народного гніву омивають фасади

дитячі ніжки стирчать з великої пащі влади

крутяться жорна історії паморочиться голова

мелють страждання будемо грати у ґрати

залізні пташки будуть крихти клювати

броньовики з кулеметами по бруківках загуркотять

вимикає мама верхнє світло і вмикає телек

вмирайте діти доки лежите у власних постелях

мамо мамо коли я виросту буду вбивати на п’ять

♦ ♦ ♦

для Люсі

Дружина цікавиться: – Хочеш, рідний, я куплю тобі самоскид?

«Хочу!» – думає чоловік, але каже: – Дурня.

                В тебе кращих ідей нема?

Дружина образливо: – Ну за що ти мене обізвав, сором і стид.

Чоловік думає: «Сам не знаю», – але каже:

                 – Ти все знаєш сама.

Він хотів би і той самоскид, і те збільшувальне скло,

і всі ті блискучі кульки, які у вітринах висять.

Усе, чого він був бажав, як йому шість років було,

він бажає іще сильніше у свої шістдесят.

Він хотів би пломбір у стаканчику й помаранчевий лимонад,

і до чого тут діабет або гіпертонічний криз?

Онде залізна мавпочка лізе вгору; та це канат,

що його ти водночас смикаєш і вгору, і вниз.

♦ ♦ ♦

Посмертно – Й. Б.

любий Йосипе битва що під Полтавою

обернулася вічною ганьбою і вічною славою

кажуть бігли хохли і шведи виблискували п’ятці

а Мазепа тепер на нашій хохляцькій десятці

а на гривні пропащій святий Володимир сідає

а гривні тієї гріш ціна святий Володимир знає

шкода Карлу Дванадцятому місця нема на купюрі

Святий Георгій киває святому Юрі

ми уламок Імперії я живу на його околиці

Олександр і Тарас поруч на полиці

на даху избы чи хати аіст живе з лелекою

хохол воював з кацапом повернувся живим калікою

олімпійці давно не стрибають проповзають під планкою

кажуть допінг-смокінг з пропасницею-лихоманкою

вітаю вашого Ваньку і вашу красуню Таньку

краще ходити у вишиванці, ніж їздити в радянському танку

любий Йосипе скажи з гробу мені «доколе»

нам євреям заздрити скорботній слов’янській долі

вибирати імперії Стародавній Рим або Сполучені Штати

чи Русь святу з повною плішкою звати мати

був би я шинкарем бородатим споював б селянина

був би бравим солдатом так йшов би собі до Берліна

є тільки фашисти і наші ні Алькайди тобі ні ІГІЛа

але тобі з того що – мовчить твоя острівна могила

я живу на уламку Імперії осколок краще його не чіпати

орел двоголовий об нього обламає дзьоб як йому клювати

лети він круком разом зі скіпетром і державою

погладь його пір’я Ерінія своєю долонею правою

нехай тиран подавиться вампірським імперським супом

а ми проживемо зі своїм оселедцем своїм тризубом

привіт тобі від єврейської фаршированої рибки

танцюй хохол під звуки єврейської скрипки

любий Йосипе провідник побився зі сліпцем навіженим

чому б кожному не зажити своїм будинком шаленим

якщо сила в єдності слабкість все ж краща дії

повір єврею хохлу з кацапским хрестом на шиї

ми нібито дружбу зарили можливо ненависть заспокоєм

а поки в соборі єпископи ходять військовим строєм

і тиран старіє але тримається молодцювато

і відставник біля телека п’є і лає піндосів й НАТО

♦ ♦ ♦

І ще бачила стіл, а за столом дідів,

що сіли вечеряти після денних трудів.

У кожного – ложка зі свастикою у вінку,

на сталевому нержавіючому держаку.

У кожного за поясом широкий німецький штик,

встромиш його у ворога, він захрипів і затих.

І ще діди додому пригнали з фронтів

кнура, волів, ягнят та інших скотів.

Пригнали і ріжуть щотижня по одному.

Третій рік є свіже м’ясо в дому.