Читати книгу - "Венді. Факультет світлих., Людмила Черниш"

 - Ну що ж, тоді давайте снідати. А потім раджу ознайомитися із замком, і з його територією. Завтра починаються заняття. Усім приємного апетиту, - а потім клацнув пальцями, і з'явилася їжа. Я навіть мало зі стільця не впала від такої несподіванки.

 - Після сніданку потрібно одразу ж повертатися в кімнату, - одразу ж повідомила Ріна.

 - Чому? - одразу здивувалася я.

 - Після привітальних промов декана, у кімнатах з'являються списки та розклад занять. А ще тимчасові мапи, які допоможуть орієнтуватися в перші дні по академії. Звід правил і законів, шкільне приладдя, і перший необхідний набір магічних карт. А їх, до речі, можуть зайти й поцупити. Тож швидше снідайте і повертаємося в кімнату, - і рудоволоса дівчина одразу ж почала їсти так, наче її тиждень не годували, і ще стільки ж не будуть.

 - Карти? Про які карти взагалі йдеться? - я помітила, що на мене дивилися як на дуру. Але потім швидко зглянулися, і зійшли до пояснень.

 - Якщо ти думала, що отримаєш чарівну паличку, якою можна очі виколоти, тоді даремно. Магія міститься в особливих магічних картах, якими не всі й не завжди можуть користуватися. Але вивчивши деякі заклинання один раз, вони залишаться з тобою назавжди. Головне, обзавестися якомога більшою кількістю, і вміти себе захищати. Темні проходу давати не будуть, і плювали вони, слабка ти чи сильна, - відповіла друга, теж моя сусідка по кімнаті.

   І в той момент, коли всі їли спокійно, наша четвірка кудись поспішала. Та так, немов пропустимо роздачу безкоштовних мільйонів. А ось косі погляди з боку, взагалі викликали бажання провалитися крізь землю. Тож щойно хтось раніше за нас встав і попрямував на вихід, моє тріо підірвалося слідом. Ну а я, підкоряючись стадному інстинкту і не розуміючи того, що відбувається, пішла слідом за ними. Раптом і справді можуть вкрасти те, що дається всього раз і стане в пригоді мені самій.

   Щоправда перед тим, як покинути їдальню, чомусь обернулася, почувши дивні радісні крики з боку темного факультету. Там, ближче до столу деканів, сидів чорнявий і симпатичний хлопець. Його оточували дівчата, плескаючи віями і щось пропонуючи. Звідси було не зрозуміло, що саме вони йому тикають у руки. Але студент сидів спокійно, ні на кого не звертаючи уваги.

   От тільки вже за мить зробив дивний жест рукою і розчинився в повітрі. Мить, і з'явився просто переді мною, ледь не збивши з ніг. А потім, подивившись на мене як на нікчемність, пішов у невідомому напрямку.

   Не знаю чому, але я дивилася йому в слід, і навіть з місця зрушити не могла. Такий гарний, як з обкладинки журналу, як головний герой улюбленого серіалу. Як сон, який зміг стати реальністю. Але моя казка швидко закінчилася.

 - Ти що, зовсім дурна? - Ріна смикнула мене за руку і потягнула в напрямку нашого гуртожитку, по дорозі пояснюючи. - Це ж сам Ларіон Думейн. Факультет темних проголосив його своїм королем. А все через те, що його сім'ю вважають чистокровною, наймогутнішою і найстрашнішою. Цього студента навіть сам директор побоюється, не кажучи вже про деканів чи, тим паче, студентів. Дорогу такому, як він, краще не переходити, інакше не поздоровиться. А якщо його фан-клуб вважатиме, що ти поклала на нього око, тоді одразу збирай валізи, інакше життя тобі тут не буде. І ніхто не врятує.

   Здається, я й справді потрапила в казку, от тільки не особливо райдужну. Усе так швидко закрутилося, що досі вважається якимось жахіттям чи галюцинацією. Що там писалося в маминій книзі? Тримайся своїх, остерігайся ворогів. У разі чого бий першою, або просто тікай. От даремно я її не слухалася і ставилася до попереджень упереджено. Мамо, сподіваюся, ти знаєш де я, і обов'язково мене звідси забереш.

Друзі, якщо вам подобаються мої історії, буду дуже вдячна, якщо підпишетеся на мою сторінку. Таким чином ви завжди будете знати про публікацію нових книг та важливі новини.