Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Операція «Вольфрам» 📚 - Українською

Читати книгу - "Операція «Вольфрам»"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Операція «Вольфрам»" автора Єжи Едігей. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 43
Перейти на сторінку:
Крім того, готельна служба завжди може переглянути речі, коли гість відсутній. Треба визнати, що поліція Південно-Африканської Республіки надзвичайно оперативна, коли отак одразу цікавиться іноземцем.

— Дайте мені, будь ласка, ключі од валізи.

— Я ніколи не замикаю її, бо не вожу з собою ніяких скарбів.

Дівчина відкрила шкіряну валізу й так нахилилась над нею, що Міллер мав змогу добре роздивитися гарні стрункі ноги. Покоївка знала їм ціну і вміла при нагоді показати.

— Ви вперше в Кейптауні?

— Я взагалі вперше у вашій країні.

— Гарнішої країни немає, — впевнено мовила дівчина, — але трохи забагато чорношкірих. Маємо з ними клопіт.

Міллер навмисно промовчав.

— Ви надовго до нас?

— Ще не знаю. Може, на кілька днів, а може, й надовше.

— Ви турист?

— Ні, я бізнесмен.

— Зараз сюди приїжджає багато бізнесменів. Кейптаун став великим торгово-промисловим центром, — дівчина спритно виймала речі з валізи и розкладала їх на полицях стінної шафи в малому коридорчику. — Мене звуть Марі Стрійдом, але друзі кличуть просто Марієттою.

— Чи можу і я вас так називати?

— Звичайно! Буду дуже рада.

Всі речі вже лежали на полицях, два костюми висіли на плічках, проте дівчина не квапилась виходити.

— Раджу вам одягнути легкий світлий костюм, бо сьогодні надворі гаряче. І постарайтесь не бути довго на сонці, а також не пити спиртного. До нашого клімату слід звикати поволі. Адже із зими ви стрибнули просто в спекотну пізню весну. Ви з самого Цюріха?

«Вона сказала: з Цюріха, — думка блискавкою пронизала свідомість Міллера. — Отже, мною зацікавились, покоївка отримала конкретне завдання від свого начальства. Треба далі грати свою роль, тільки обережно».

— Я добирався два дні, — відповів він, і то була правда, — бо затримався в Єгипті. Цюріх не має прямого сполучення з Кейптауном. Дуже вам дякую за поради, Марієтто. Спробую скористатися ними. Зараз погуляю трохи по місту, а завтра почну нав'язувати ділові контакти. Я власник торговельної фірми в Цюріху. Ось моя адреса, коли б ви раптом завітали в наше місто. — Міллер дав дівчині свою візитну картку.

— Дякую, але поки що я не збираюся в Європу.

— Хто знає…

Дівчина заховала візитку в кишеню фартушка. Міллер мовчав, і Мері Стрійдом нічого не лишалось, як попрощатися. Вона ще витерла ганчіркою якісь невидимі порошинки на столі і, вже стоячи на порозі, додала:

— Якби вам щось знадобилось, прошу зателефонувати, я працюю до десятої, але можу затриматися й довше.

То була красномовна пропозиція, на яку Антон відповів коротко:

— Дякую, Марієтто.

— Прошу телефонувати, — повторила покоївка. — На котру годину замовити вам сніданок у номер?

— Дякую. Я завжди встаю о сьомій, але снідати буду внизу.

— Як бажаєте.

Дівчина вийшла, а Міллер поринув у роздуми. Марієтта відверто прагнула потрапити до нього в ліжко. Він, звичайно, не заперечував проти коротенького роману з милою стрункою покоївкою, але все це виглядало досить незвично. Невже дівчина підробляла готельною проституцією? Ні, такого не могло бути, бо в готелях, позначених чотирма зірочками, забороняють будь-яку фамільярність з клієнтами. Дівчина явно діяла за інструкцією, адже відомо, що найважливіші відомості жінка здобуває часом у ліжку коханця. Тільки чому служба безпеки так зацікавилася скромною особою Антона Міллера? Що вони знають про нього і чого шукають? Всі його документи в зразковому порядку. Протягом останніх років він не займався нічим підозрілим, якщо не рахувати кількох незначних спроб — з контрабандою сигарет чи невдалою операцією з турецьким опіумом. А може, все-таки марсельська справа? Ні, це неможливо! Бо коли б Інтерпол натрапив на його слід, його давно заарештували б іще у Швейцарії. А що ж тоді? Поза всяким сумнівом, це не кохання з першого погляду — Антон Міллер вже давно не вірив у подібні дурниці. Він умів спокушати жінок, умів подобатися їм. Не раз вони ставали йому в пригоді, але тут усе розвивалося надто вже швидко і надто нахабно.

Проте він скористався добрими порадами дівчини: помившись під душем, замість сірого, досить теплого костюма вдягнув легкий тропічний костюм і вийшов надвір. Аби хоч трохи познайомитися з Кейптауном, пройшовся його вулицями, потім узяв таксі й попросив водія показати йому місто. Здавалося, за ним ніхто не стежив. Тут Міллер мав неабиякий досвід і з першого погляду розпізнавав агента поліції. Водій таксі, задоволений вигідною поїздкою, намовив пасажира відвідати найгарніший, за його словами, пляж у всій Африці, де Міллер зайшов у кав'ярню і випив міцної кави. Марієтта казала правду — місцевий клімат почав даватися взнаки: голова налилася свинцем, дедалі частіше доводилося витирати піт з чола. Давалася взнаки ще й утома від подорожі, тому Антон вирішив повернутися в готель. До покоївки він так і не зателефонував, бо почував себе не в найкращій формі. Та й не звик він платити за те, що завжди мав задарма. Спати ліг рано, а прокинувшись на світанку, знову відчув силу. Організм швидко призвичаївся до іншого клімату, бо довгі роки перебування в тропіках таки загартували його. Однак він не вставав, але, лежачи на просторому ліжку, розмірковував, в який бік скерувати перші кроки. Вирішив відвідати кілька великих торговельних фірм й почати з ними суто офіційні переговори: побачити, що з цього вийде. А потім можна буде перейти й до більш цікавих тем, як, наприклад, постачання товарів, які ввозити заборонено.

О сьомій годині почувся легенький скрегіт ключа в замку. До кімнати нечутно прошмигнула Марієтта. Цього разу була вдягнена не в готельну уніформу, а в кольорову гарно пошиту сукню.

— Вже не спите?

— Я ж казав, що завжди встаю о сьомій.

— Учора ви так і не потелефонували. А я чекала.

— Просто я нічого не потребував, — розсміявся Антон. — Трохи пройшовся по місту і рано ліг спати. Спав як убитий.

— Добре, що ви відпочили. Зараз я приготую вам ванну, — дівчина зникла за дверима: почувся дзюркіт води. — Усе готово!

Міллер підвівся з ліжка й зайшов у ванну кімнату. Хотів зачинити за собою двері, але дівчина ввійшла слідом й заходилася розстібати ґудзики на його піжамі.

— Та ванна така велика, що ми помістимося удвох, — прошепотіла вона.

Коли вони згодом відпочивали на ліжку, Марієтта, делікатно погладжуючи тіло коханця, мовила:

— Тільки-но я побачила тебе в коридорі, одразу вирішила, що ти будеш моїм. А ти, недобрий, не потелефонував, і ми втратили одну ніч.

— Буде ще не одна ніч, — розсміявся Антон.

— Тільки не думай, що я спокусилася на твої гроші. Я знаю: ти небагатий.

— Щ-о-о? — здивувався Міллер.

— Ти небагатий, — повторила дівчина, — а вдаєш багатого. Можеш удавати перед ким хочеш — лише не переді

1 2 3 4 ... 43
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Операція «Вольфрам»», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Операція «Вольфрам»"