Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Чорна магія для „чайників”. 📚 - Українською

Читати книгу - "Чорна магія для „чайників”."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чорна магія для „чайників”." автора Мирослава Горностаєва. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:
книга, що побувала в сміттєвому відрі, була фіалкового кольору, а Влад тримав в рученятах зеленкувату. На пропозицію сходити до парку помотав головою, мовляв, книжка цікавіша. Чоловік повернувся додому злий і незадоволений.

— Робить з сина дівчисько, — бурчав, — бабське виховання.

Перекусив по холостяцькому та увімкнув комп’ютер. Увійшов у програму зниклого хакера. Дібрався до таблички і повідзначав усі недоліки дружини й сина.

В комп’ютері заверещало. Тоді вискочила табличка:

«Створення щасливої родини по заданим параметрам від компанії Lcfr LTD.»

«Дружина Тетяна — відформатувати. Натисніть enter.»

«Син Влад — не формат. Натисніть delete»

— Ну ось, — пробурчав чоловік, — навіть машина говорить, що дитина геть зіпсута. Шостий рік пішов — а воно як дівчинка. Зайчики, кучері, Гаррі Поттери… Казочки на ніч. Вже з такого не виховаєш чоловіка. Характер — Тетянина погана копія. Фантазії, квіточки. Нехлюйство… Штани свої не вміє скласти… Капризний, розбещений… Бабусі розбалували — головним чином теща, але і мати теж. Забула вже як мене виховувала.

Він задумався на хвильку про те, як добре було б мати іншу дитину. Слухняну, акуратну, виважену. Без стрибків і диких радощів, без дурної впертості… І щоб захоплювалася тим, чим він у дитинстві. Метеликами, комахами. Конструктором, різним залізяччям. А не казками про малолітніх чародіїв.

— Мама завжди казала, — мовив він до дисплея, — що я — ідеальна дитина. А син — наче і не мій…

І натиснув delete. А тоді — enter.

Владове ім’я зникло одразу. Тетянине мерехтіло хвилини зо три, потім вискочив напис:

«Форматування завершено. Проект — «Міцна родина». У файлі «Дружина» можливі видозмінення за Вашим бажанням. Залишайтесь з нами.»

— Хтозна що, — мовив чоловік втомлено, вимкнув комп’ ютера і влігся спати.

Дружина зателефонувала йому наступного ранку на мобільний, коли він був на заводі.

— Коханий, нам треба зустрітись…

В нього тьохнуло серце. Такий голос він чув шість років тому не в мобільному, який був тоді не по кишені помічнику майстра хоч і на заводі, що вважався «пристойним», а в трубці цехового телефону. Й диспетчерки гукали, сміючись:«Толя, дзвонить твоя

ко — охана».

Зі службового автобусу «Завод — Острівний» він зіскочив першим. Пройшов трохи вулицею й піднявся на веранду кафе «Мар’я». Вже сутеніло, і він розгублено водив поглядом по жінкам за столиками.

«Та що ж це таке, що я її знову не пізнаю…»

— Толику!

З-за столика навпроти піднялася дівчина… Не його Тетяна, що розповніла після пологів з 44 до 52 «совєцького» розміру.

— Т-таню?

— Ти що, мене не пізнав?

На столі вже стояли замовлені нею два келихи вина. Червоного.

— Я вже довго очікую! — сяяла дружина, — вже й вино принесли… Сідай і будемо миритись.

— Я думав, ти будеш з Владом, — пробурмотів він.

— З яким Владом? — Вигнулись Тетянині брови, — з нашим сисадміном? То ти мене до нього приревнував? Дурненький! А я не могла зрозуміти, що з тобою коїться. Але тепер все буде добре! Я повертаюся додому! Я прошу пробачення, любий, я така дурна! Це я в усьому винна! Ти мій найкращий! Єдиний і неповторний!

Чоловік очманіло дивився на келихи з вином.

— Ти ж любиш біле, — пробелькотів.

— Біле, — авторитетно мовила дружина, — п’ють лише задля того, щоб похизуватися… Сноби усякі. Давай за кохання, а потім сходимо за моїми речами і додому.

В тісній Лесиній кімнатці уже стояли дві спаковані сумки з речами і книгами. І не було й сліду від Влада з його кучериками, іграшками та «Гаррі Поттерами»

Вдома Тетяна одразу ж схопилася за віника й ганчірку. Підлогу на кухні вишмарувала рачки, без усякої швабри, наявність якої у квартирі завжди приводила його у праведний гнів. Потім загудів пиловсмоктувач. І, нарешті, жінка урочисто застелила ліжко чистою білизною.

— Все це від того, — мовила, — що у нас немає дітей… Треба це виправити, ко-оханий!

Чоловік витер липке від поту чоло і ногою запхнув глибше жовтого зайця, котрий застряг між канапою й шафою. Спершу подумав, що у нього нічого не вийде. Але Тетяна виробляла таке, що Шарон Стоун відпочивала в своєму Голівуді. Примирення пройшло цілком успішно, і чоловік провалився в тяжкий сон без сновидінь.

***

Звісно, жилося йому набагато комфортніше, ніж доти. Дружина не просто погоджувалася з кожною його думкою, вона вгадувала її інтуїтивно. Її до того не дуже вмілі руки інтелігентної городянки перетворилися на вправні кінцівки хатнього робота, котрий безкінечно щось варив, прав, прибирав, шив, консервував.

З банку вона звільнилася і нині працювала економістом у райвно, тут таки на Острівному. Тепер додому дружина приходила о четвертій, а не о сьомій-восьмій. Переклади з іноземних мов також пішли у непам’ять.

— Навіщо це мені? — говорила Тетяна весело, — гроші — то полова. Обмежимо трошки наші потреби та й по всьому.

Зате на дачі, яку до того чоловік обробляв практично сам, дружина просто пропадала. Нині вона мала два вихідних без ніяких понаднормових та підробітків і всі їх проводила на шести сотках, разом з чоловіком. Часом, опісля продуктивної праці вони смажили шашлики, випивали трохи червоного вина, дивилися на Острівний за залізничною колією, на зорі над головами і були щасливими. Саме про таку родину він мріяв. Не гнатися за заробітком, не тинятися у вихідні по кав’ярнях, концертах, театрах, а просто милуватися зорями. Часом він заводив розмову про те, щоб перебратись в якесь перспективне село, стати фермерами, або, принаймні продати квартиру й купити хату, де й жити подалі від цивілізації, глобалізму, проклятого світу, котрий вимагає грошей, грошей і ще раз грошей на те, без чого можна й обійтися. Дружина охоче погоджувалась.

— Оті нові пральні машини… Хіба ними випереш як руками? Комірці та манжети — ніколи… А мікрохвильовки! Вони ж змінюють структуру їжі!

— Раніше готували в печі і яка це

1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорна магія для „чайників”.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чорна магія для „чайників”."