Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Чорна магія для „чайників”. 📚 - Українською

Читати книгу - "Чорна магія для „чайників”."

895
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Чорна магія для „чайників”." автора Мирослава Горностаєва. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:
книги, вона вже має своє життя. Знищіть її. Покиньте це місто і забудьте про все… Інакше буде зле… Дуже зле…

Чоловік кинувся тікати. Біля свого під’їзду перейшов на спокійний крок. Стара налякала його до смерти — він бо почав уже звикати до нового і такого вигідного для нього стану речей.

В квартирі гудів пиловсмоктувач. Чоловік поставив сумку на тумбочку в коридорчику і гукнув:

— Таню! Кохана!

Та жінка не вибігла йому назустріч з сяючим усміхом.

— Таню!

Вона лежала на паласі в блакитному домашньому халатику, худенька як дівчинка, зігнувшись і притисши руки до грудей. Поруч валялись розсипані таблетки… Валідол, нітрогліцерин, сустак… Жінка приймала їх не припиняючи прибирання. Вона була впевнена, як і її коханий, що серцеві хвороби — це жіноча істерія, як сльози та об- мороки. Поболить і перестане… Інфаркти — то для старих бабів, а їй же ще немає й тридцяти…

Він наступив ногою на педаль «Самсунга». Потім підійшов до телефону й викликав «Швидку».

***



Чоловік плентався додому від автобусної зупинки. Цього дня він вперше вийшов на роботу опісля похорону дружини. Позаду були страшні клопоти, труна, оббита зеленою тканиною в золотавих розводах, ридаюча теща, заплакана мати, що примчала з М., Степовий цвинтар, якраз посеред голого степу — ні деревця, ні квіточки, піп, якого навіщось запросили невіруючі жінчині родичі, застигле Тетянине лице, біла сукня, якої він не пам’ятав, смужка паперу на жінчиному чолі — «прохідну поправте», - шепоче якась бабулька з двору, і чиясь стареча рука поправляє ту смужку, аби лежала рівно, поквапні удари молотка, труна на рушниках іде до ями, і земля, земля…степова глина, що завалює дерев’яний ящик з його коханою… Хлопці з «Ритуалу» працюють як навіжені — у них сьогодні ще клієнти. На земляний горбочок стійма ставляться вінки. «Від матері…» «Від подруг…» Кошик троянд від Лесі, котра якраз приїхала з Італії навідати рідних. І його вінок — «коханій дружині».

Рік тому він так само йшов до порожньої квартири. Але тоді ще мав надію, що жінка отямиться і повернеться. Тепер все… З могили не повертаються… А Влад не має навіть могили… Неформатний Влад, котрий любив казки і іграшкових зайчиків. Програма… А якщо…

— Навіть не думайте про це, — пролунав суворий старечий голос.

Торговка книгами очікувала його біля під’їзду. Бабуся була зодягнена в гарний шовковий брючний костюм пісочного кольору. Ніяких хусточок, замість сумки з книгами — трохи старомодний ридикюль.

— П- про що? — заїкнувся він.

— Повернути її за допомогою програми. Мій онук спробував… Вона прийшла…

— Хто вона?

— Його дівчина. Запах… Мені здається іноді, що він і досі є… Онук якось зміг її…позбутись. А потім зник сам… Може це програма… А може він десь наклав на себе руки. Я стійкіша… Я з 28-го року, пережила війну і голодовку. Мене не налякаєш розпухлим трупом — у дитинстві я бачила їх забагато. А хлопець не витримав. Викиньте програму! Давайте, я викину!

— Ви божевільна, — пробурмотів чоловік, — яка ще програма… дайте спокій.

— Краще напийтесь сьогодні, - порадила баба, коли він прослизнув повз неї до під’їзду.

Та чоловік не напився. Цілий вечір він дивився телевізор, в якому численні кандидати на голову колгоспу «Україна» розповідали які вони хороші, а потім вимкнув один ящик і увімкнув другий.

Він вибрав «Пошук варіантів». Програма послужливо гортала сторінки, спокусливо пропонуючи всі блага світу. Зрештою він зупинився на «Воскресінні з мертвих» і ввів Тетянині параметри. Рішуче натиснув Enter. Нічого не сталося.

На Степовому цвинтарі на свіжій могилі заворушилася земля….

Години через три в його квартирі відчинились двері.

Чоловік так і не зрозумів, як вона увійшла… Потім здогадався, що може забув замкнутись на замок… А може двері розчинилися самі. Вперше в житті його звичка усе пояснювати логічно дала збій, а розум завис як курсор під час комп’ютерного «глюку».

— Коханий, — сказала Тетяна, — коха-аний…

«Прохідну» вона певне загубила по дорозі. Волосся висіло пасмами. Під білою шовковою сукнею просвічувалися грубі патологоанатомічні шви. Мертва ступала нетвердо, поширюючи довкола запах тліну та землі.

— Як у нас брудно, — просипіла вона глухо, — яка ж я недбала… Зараз я трохи приберу, коханий… А тоді… Доведеш мені, що ти гусар?

Він щось промичав, не сміючи підвести очі на її пожовкле лице. Мертва пошкандибала до ванної, і звідти почувся плюскіт води.

У нього підігнулися ноги, і до комп’ютерного столика він доповз на колінах. У ванній мертва Тетяна замугикала хрипко, але ідеально точно мелодійку шлягеру шестирічної давності:

— А в тавєрнє тіхо плачєт скріпка… Нєрви ус — пакаівая мнє…. І твая раскосая улибка…

В бархатнам купаітца вінє…

Оця «раскосая улибка» завжди доводила їх обох до приступу дурного сміху. Зараз у нього лише затрусились руки. Лівою він вчепився в правицю, як алкоголік в стопку і натиснув на delete.

Зомлів він мабуть тієї ж хвилини, бо відчув, що лежить на боці. Вода у ванній все лилася. Йому здалося, що Тетяна схилилася над ним і він зомлів знову.

— Молодий чоловіче! Толя! Толя!

Його голова лежала на колінах в старої торговки книгами.

— Де вона? — спитав

— Delete, — озвалася колишня учителька, — вам пощастило, Толику… Як для «чайника» ви швидко отямились.

Він підвівся і, спираючись на стару, дошкандибав до ванної. Там лежало перекинуте пластикове відро, лилася вода з крану… Лише запах тліну нагадував, що йому це не примарилося.

— Толю, — мовила стара, — віддайте мені диск… Зітріть програму в комп’ютері і віддайте. Давайте, я сама її зітру. Онук навчив мене багато чому. Аби мій старий дізнався про це, він би зійшов з розуму.

— Мені просто стало зле, — прохрипів чоловік, — ось навіть двері не зачинив… Ідіть геть… У людини горе, а ви ходите, морочите голову…

1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорна магія для „чайників”.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чорна магія для „чайників”."