Читати книгу - "Лука і вогонь життя"

або ж підмовити молодшого брата напхати в туфлі дорослого дядька солодких, тягучих манго, або ж назвати нову дівчину великого хлопця іншим іменем, а тоді вдавати, що то звичайна обмовка. Такого не було. Натомість Гарун учив свого молодшого брата багатьох корисних речей, таких, приміром, як ударів з кікбоксингу, правил гри в крикет, а ще пояснював, яка музика класна, а яка не дуже; тому Лука просто обожнював свого старшого брата і думав, що він схожий на великого ведмедя — на такого, як ведмідь Собака, або ж іще на щетинисту гору з широкою усмішкою біля вершини.

Уперше Лука здивував людей, коли з’явився на світ, бо його старший брат Гарун мав уже вісімнадцять років, коли його мати Сорая у віці сорока одного року народила другого хлопчика. Її чоловік Рашид не знав що сказати і тому, як це завше з ним буває, він дуже багато говорив. У лікарняній палаті він брав новонародженого сина, ніжно колисав його на руках і ставив йому купу дурних запитань: «Хто би міг подумати? Звідки ти взявся, маленький? Як ти потрапив сюди? Ну що скажеш? Як тебе звати? Ким ти станеш, як виростеш? Що ти хочеш?». Він мав запитання і до Сораї:

— У твоєму віці? — дивувався він, похитуючи головою з великими залисинами. — І що тільки означає це диво?

Коли з’явився Лука, Рашид мав уже п’ятдесят років, але в ту мить у його голосі вчувався молодий і зелений батько, збентежений або ж навіть трохи переляканий новою відповідальністю.

Сорая забрала дитину до себе і заспокоїла тата.

— Його звати Лука, — сказала вона, — а це диво означає, що ми привели у світ дитину, яка поверне Час назад, бо тепер він тектиме у зворотний бік і зробить нас знову молодими.

Сорая добре знала, що каже. Лука виростав, а його батьки молодшали. Коли, приміром, Лука вперше сів, то його батьки не могли й хвилини всидіти спокійно. Коли він почав рачкувати, то вони бігали, як ті пустотливі кролики. Коли він зробив перший крок, то вони аж стрибали від радості. А коли він сказав перше слово!, тоді можна було подумати, що цілий Потік Казкових Слів вирвався з Рашидових уст, і він вічно просторікуватиме про великі досягнення свого сина.

Потік Слів, між іншим, падає громом з Моря Оповідок в Озеро Мудрості, а вже звідти пливе Річкою Часу. Озеро Мудрості, як відомо, розкинулося в тіні Гори Знань, на вершині якої горить Вогонь Життя. Такі відомості про розташування й існування Чарівного Світу впродовж багатьох тисяч років були таємними й охоронялися загадковими створіннями, які дуже любили псувати настрій іншим і називали себе Аалімами, або ж Ученими. Проте таємниця стала надбанням загалу. Про неї оповів людям Рашид Халіфа в багатьох чудових казках. Тож усі в Кагні були переконані, що паралельно з нашим не-Чарівним Світом існує Чарівний Світ, звідки походить Біла Магія, Чорна Магія, сни, кошмари, оповіді, брехня, дракони, казки, синьобороді джини, механічні птахи, спроможні читати чужі думки, скарби, музика, художня література, надія, страх, дар вічного життя, ангел смерті, ангел любові, перерви, жарти, добрі думки, злі думки, щасливі закінчення — по суті, все, що становить якийсь інтерес узагалі. Ааліми, які вважали, що Знання належить тільки їм і воно надто цінне, аби ним ділитися з іншими, дуже незлюбили Рашида Халіфу за те, що він, так би мовити, випустив кота з мішка.

Однак ще не настав час говорити про Котів, хоч нам усе ж таки доведеться це потім зробити. Тепер мусимо сказати про біду, що прийшла чудової зоряної ночі.

Лука ріс шульгою, тому йому часто здавалося, що весь світ робив усе неправильно. Дверні ручки поверталися не в той бік, шурупи чомусь закручувалися за годинниковою стрілкою, струни гітари були перевернуті догори дриґом, більшістю мовами писали чомусь зліва направо, за винятком однієї, якої він, на диво, не зміг опанувати. Гончарні круги крутилися неправильно, дервіші крутились би краще, якби оберталися в протилежний бік, а наскільки був би світ кращим і розсудливішим, якби сонце вставало на заході й сідало на сході. Коли він мріяв про життя у Зворотному Напрямку чи про ліворуку планету Зворотну, де б він почувався не диваком, а нормальним хлопцем, то, бувало, трохи й сумував. Його праворукому братові Гарунові, як і всім іншим, усе давалося легше, а це — нечесно. Проте Сорая казала не брати собі того близько до серця.

— Ти дуже обдарована дитина, — казала вона, — і, може, ти й маєш слушність, коли вважаєш, що ліворукий світ правильний, а праворукий — неправильний. Нехай твої руки приведуть тебе, куди тобі хочеться. Просто роби щось ними, от і все. Іди собі ліворуч, але не марнуй часу; не паси задніх.

Після того як прокльони Луки подіяли на цирк Великих Вогняних Арен, Гарун часто застерігав брата дещо сполоханим голосом, що ліворукість може бути передвістям темних сил, які у ньому нуртують.

— Будь обережний у всьому, — казав Гарун, — не ступай на Стежку Шульги.

Очевидно, Стежка Шульги — це шлях до Чорної Магії, а позаяк Лука не мав найменшого уявлення, як ступити на Стежку Шульги, навіть якби йому цього дуже захотілося, то сприйняв братове застереження як сказане для годиться або щоб подражнити його, при цьому не усвідомлюючи, що Луці дуже не подобалося, коли його дражнили.

Можливо, через прагнення потрапити до Ліворукого Виміру, а може, через батькову професію казкаря, а може, без якоїсь на те причини, а просто тому, що він був саме таким і не інакшим, Лука зростав з великою схильністю і здібністю до переходу в інші реальності.

У школі він був надзвичайно переконливим актором, і коли грав горбатого чоловіка, імператора, жінку чи бога, то всі, хто його бачив, думали, що в нього на якийсь час виріс горб, він тимчасово посів трон,