Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Справа Сен-Ф'якрів 📚 - Українською

Читати книгу - "Справа Сен-Ф'якрів"

273
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Справа Сен-Ф'якрів" автора Жорж Сіменон. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 35
Перейти на сторінку:
до наступної меси, сутанка й мережана накидка церковного служки лежали де й колись

Сіре світло просочувалося крізь подвійне стрілчасте вікно, розріджуючи й без того слабке сяйво лампади.

Було душно й холодно водночас. Священика помітно гнітили якісь жахливі думки.

Драматична ситуація! Мегре спочатку цього не збагнув. Але спогади дитинства раз у раз спливали на поверхню пам'яті, як бульбашки.

«… Церкву, де вчинено злочин, освятити знову може лише епіскоп…»

Але який же то злочин? Ніхто не почув навіть пострілу! Ніхто не підходив до графині! Впродовж усієї меси Мегре, правду сказати, не зводив з неї очей!

До того ж не пролилось ані краплини крові, не видно було жодної подряпинки!

— Друга меса о сьомій, здається, так?

Він з полегшенням зітхнув, почувши важкі кроки лікаря, кругловидого добродія, що був явно вражений побаченим і переводив очі з комісара на кюре, з кюре на комісара.

— Вона мертва? — запитав і, не вагаючись, розстебнув корсаж.

Священик відвернувся. Пролунали важкі кроки, і зразу ж ударив дзвін — дзвонар заходився смикати за мотузку. То був перший дзвін до другої меси.

— Я бачу лише спазм судин… від… Я не був домашнім лікарем графині, яка вважала за краще лікуватися в мого колеги з Мулена. Але двічі або тричі мене викликали до замка… Вона мала дуже хворе серце…

Ризниця була вузька, і там було тісно для трьох чоловіків і небіжчиці. Прийшло двоє хлопчиків-служок, бо меса о сьомій мала бути урочистіша.

— Її машина, певно, тут десь, під церквою, — промовив Мегре. — Треба сказати, щоб тіло відвезли додому…

Він весь час відчував на собі тягар засмученого погляду священика. А може, той про щось здогадується? Так воно чи ні, але, поки паламар і шофер переносили тіло до машини, кюре наблизився до комісара.

— Ви певні, що… Мені ще треба відправити дві меси… Адже сьогодні день поминання… Мої парафіяни дуже…

Оскільки графиня вмерла від спазму судин, хіба Мегре не має права підбадьорити його?

— Ви ж чули, що сказав лікар…

— Але ж ви приїхали сюди, і саме сьогодні, якраз перед цією месою…

Мегре довелося докласти чимало зусиль, щоб здатися спокійним.

— Зовсім випадково, панотче… Мого батька поховано на вашому цвинтарі…

І він квапливо рушив до машини — лімузина старої моделі. Шофер саме заводив ручкою мотор. Лікар не знав, що йому робити. На майдані було кілька чоловік; вони не розуміли, що сталося.

— Їдьмо разом…

Тіло небіжчиці займало багато місця. Мегре й лікар примостилися на краєчку сидіння.

— Мені здалося, що ви здивувалися, коли я це сказав… — стиха промовив лікар, який ще не встиг повернути собі самовпевненість. — Якби ви були в курсі справ, ви, мабуть, могли б зрозуміти… Адже графиня…

Він замовк, глянувши на шофера в чорній лівреї, який з байдужим виглядом правив машиною. Вони саме перетинали центральний майдан, по один бік якого, на пагорбі, височіла церква, а по другий, куди похило спускався майдан, розкинувся ставок Нотр-Дам, що цього ранку був отруйно-сірого кольору.

З правого боку промайнула корчма Марі Татен — перший дім селища. Навпроти тяглась дубова алея, і вдалині вже вимальовувалося похмуре громаддя замка.

А небо було однотонно сіре, холодне, мов крига.

— Знаєте, це наробить галасу… Тому наш кюре такий заклопотаний.

Доктор Бушардон, селянський син, лишився селянином. Він був у коричневому мисливському костюмі, високих гумових чоботях.

— Оце зібрався на ставок пополювати на качок…

— Ви не ходите до меси?

Лікар підморгнув Мегре:

— Це анітрохи не заважало мені приятелювати із старим кюре… Але цей…

Машина в'їхала до парку. Тепер можна було вже розрізнити окремі деталі замка, зачинені віконниці першого поверху, дві наріжні башти — єдине, що залишилося від старої будівлі.

Коли машина зупинилася біля під'їзду, Мегре в думці зазирнув крізь заґратовані вікна півпідвалу й наче знову побачив знайому кухню в клубах пари й огрядну жінку, яка скубе куріпок.

Шофер не знав, що далі робити, й не наважувався відчиняти дверці лімузина.

— Здається, пан Жан іще не встав…

— Покличте кого завгодно… Адже є якісь слуги в домі?..

Мегре витяг з кишені носову хусточку. Ранок був таки холодний. Лікар, що стояв поруч, заходився набивати люльку.

— Хто цей пан Жан?

Бушардон знизав плечима, ледь помітно і якось дивно посміхаючись.

— Самі зараз побачите.

— Що він за один, кінець кінцем?

— Молодик… Чарівний молодик…

— Родич?

— Як вам буде завгодно!.. Деякою мірою!.. Ні, годі! Краще сказати все одразу! Це коханець графині… Про людське око він її секретар…

Мегре подивився лікареві просто в вічі, раптом пригадавши, що вчився з ним у школі! Тільки ніхто б його не впізнав. Адже йому вже сорок два! Тепер він став такий огрядний.

А замок Мегре знає краще, ніж будь-хто. Особливо надвірні будівлі. Досить зробити кілька кроків, щоб побачити будинок управителя, де Мегре народився.

Отже, напевно, саме ці спогади так схвилювали його. Особливо спогад про графиню де Сен-Ф'якр, якою він знав її в ті далекі часи. В пам'яті спливла молода жінка, що втілювала для нього, звичайнісінького тоді «хлопчиська з низів», усю жіночність, грацію, усю шляхетність.

І ось вона мертва! Її, немов якусь громіздку річ, упхали до машини, перед тим зігнувши ноги. На ній навіть не застебнули корсаж, і поміж складок чорної сукні видно було білу сорочку.

«… Станеться злочин…»

Проте лікар стверджував, що вона вмерла від спазму судин! Який ясновидець міг таке передбачити? І чому він повідомив поліцію?

В замку зчинилась метушня. Грюкали двері. Дворецький, накинувши на плечі ліврею,

1 2 3 4 ... 35
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Справа Сен-Ф'якрів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Справа Сен-Ф'якрів"