Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

Глава  2

Запис до журналу спостережень: день 8

Я добре виспався і навіть смачно поїв поживний гель зі смаком запеченого м'яса з картоплею із запасу скафандра. Рана на боці майже не турбувала під час сну, лише кілька разів прострілювала біль, коли змикалися краї рани під дією зцілюючого зілля. До повного загоєння ще далеко, але принаймні я не помру від втрати крові та зараження мікробами цього дикого світу. Дивлячись на такі позитивні події ситуація взагалі перестала здаватися настільки безнадійною.

Сьогодні я збирався розібратися з герметичністю житлового модуля, бо без нього мені залишилося не довго  перебувати в живому стані. Відразу після сніданку поживним гелем, я  замінив балони скафандра та оксигенатор на нові. Запасу контейнера біля модуля в кращому разі вистачить на тиждень, а отже, слід поспішати, але поспішати обережно. Одна помилка могла призвести до смерті швидше, ніж мені хотілося б. Перш ніж приступити до ремонту житлового модуля, слід було провести ревізію запасів і перевірити обладнання, щоб знати, на що я можу розраховувати вже при самому ремонті.

Місія на поверхні планети мала тривати дев'яносто днів. Кількість запасів було взято з подвійним запасом, на якому всі шість членів експедиції змогли б протриматися сто вісімдесят днів. Тобто навіть якби частина запасів була пошкоджена або знищена, все одно залишався б достатній запас для виконання місії. Спонсорів нашої четвертої експедиції цікавили насамперед кристали. Нашою метою було доставити до Імперії не менше двох тонн кристалів, що дозволило б техномагічній промисловості Імперії зробити черговий стрибок та здешевити майбутні експедиції.

На момент нашого відбуття з Імперії йшли розмови про «Ізіда-5» та «Ізіда-6», які на основі нашого табору мали організувати постійне поселення. Але без кристалів швидку появу подальших експедицій можна не  очікувати. Ну, ось знову почали відвідувати мене думки про безвихідь. Я маю спосіб вирішити всі проблеми: укол одного з наркотиків у смертельній дозі — і я піду у світ солодких мрій назавжди. Але це лише крайній випадок. Ми встигли зібрати не більше десяти кілограмів відповідних кристалів. Чи захопили їх інші, повертаючись на корабель, я не знав. А навіть якщо й захопили, то чи вистачить їх, щоби окупити витрати на нашу експедицію, — велике питання. Відразу після сніданку я дістався модуля з аварійним запасом будівельних матеріалів. Передбачалося, що якщо щось піде не так під час будівництва житлового модуля, у нас буде запас матеріалів та інструментів для вирішення будь-якої проблеми. Мені навіть  пощастило. Усі на борту «Міста» мали дві спеціальності. Я інженер-будівельник і геолог-розвідник. Саме я був відповідальним за будівництво житлового модуля, а тому маю необхідні знання для його відновлення.

Члени експедиції мали магічний дар, щоб усі могли взаємодіяти не лише з технікою, а й з артефактами. Мав його і я. Була навіть спрямованість «Магія землі», яка підходила для обох моїх спеціальностей. Що не було підходящим, то це сила дару. Все, що я міг, це просто бачити магічні прояви та взаємодіяти з артефактами. Будь я як магістр Нотр магом-універсалом великої сили, то все, що зараз мені необхідно зробити, міг би зробити одним клацанням пальця. Але чого нема, того нема.

Насамперед я  дістав із модуля балони зі спеціальною техномагічною піною. Швидке затвердіння в умовах атмосфери цієї планети безперечний плюс, але є й мінуси в огидній теплоізоляції. Зсередини доведеться покривати місця, залиті піною, утеплювачем. Усього на житловому модулі я нарахував сорок чотири наскрізні дірки з тих, які зміг виявити неозброєним оком. Закладення кожної дірки не простий процес. Насамперед на поверхні стіни наносився грунт, який дозволить піні краще зчепитися з матеріалом стіни. Після цього наносилася сама піна, яка перетворювалася на монолітний камінь зі стіною всього за п'ять хвилин. І за ці п'ять хвилин необхідно встигнути сформувати з піни правильної форми заглушку у дірі. На тренінгах, які ми проводили до польоту у вакуумній камері, були випадки, коли ми починали подавати атмосферу у відремонтований купол, заглушка вилетіла зі свого місця разом із матеріалом стіни по краях заглушки. Саме для того, щоб уникнути подібного, із зовнішнього боку необхідно приварити металеві штирі і за допомогою закріпити заглушку. І все це треба зробити до затвердіння піни.

Добре відпрацьовані на тренінгах дії допомогли працювати без помилок. Понад двадцять годин і дві зміни балонів та оксигенатора знадобилося для ремонту наскрізних отворів житлового модуля. Під кінець роботи мій організм подавав ознаки найсильнішої втоми, але розслабитись я не міг. Необхідно закінчити герметизацію та провести перевірку житлового модуля.

Ще один день у скафандрі я не витримаю хоча б тому, що памперси вже сповнені відходів життєдіяльності, а вода та їжа закінчилися понад десять годин тому. З деяким побоюванням я зайшов у шлюз житлового модуля і зачинив за собою двері, герметизуючи їх. Наступним кроком має бути нагнітання атмосфери в шлюзову камеру, але зараз це безглуздо — усередині купола панувала інопланетна атмосфера.

У самому житловому модулі я включив на максимум відкачування та фільтрацію атмосфери, одночасно запускаючи з баків із повітрям звичну для людей. Сівши на потріскану підлогу просто спостерігав за цифрами на табло аналізатора внутрішньої атмосфери житлового модуля. Повільно, буквально  один відсоток у десяток хвилин інопланетна атмосфера починала залишати житловий модуль, але на  її зміну приходила звична длч людей.

Запис у журналі спостережень: 9 день

Я все ще живий, хоча часом мені здається, що краще б помер. Варто мені було сісти і почати чекати наповнення житлового модуля атмосферою, як на думку відразу почали лізти думки про те, що роблять інші члени експедиції. За регламентом через добу після евакуації з поверхні вони повинні залишити орбіту планети та вирушити у бік порталу. Зараз Рідлік, швидше за все, перевіряє роботу реактора та перетворювача. Він у нас інженер-енергетик та пілот. Магістр Нотр складає звіти, у тому числі й з приводу моєї смерті. Ілінія, маг життя і медик нашої експедиції проводить діагностику всіх членів експедиції, щоб ніхто не був заражений інопланетним вірусом або бактерією. Шаріп як завжди займається своїми навігаційними розрахунками та налаштуванням двигуна - мовчазний хлопець, за весь час експедиції перекинувся максимум парою сотень фраз. Вулина взагалі зайнята найбільше. Саме вона була суперкарго корабля і зараз має спланувати запаси до кінця польоту.