Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"

Щойно принц зник з поля зору, виникло почуття, що за мною спостерігають. Озирнулася на всі боки, наче нікого, але все одно неприємно. Мороз шкірою пробіг. Параної мені тільки не вистачало!

Нарочито повільно увійшла у будинок, хоч би хто там був, нехай не думають, що я їх боюся.

У коридорі мене зустріла Мірана з повним підносом їжі. Треба ж, ще й півдня не минуло з того часу, як я покинула свою кімнату, а відчуття, що вже кілька днів пройшло, стільки всього сталося за цей час.

- А я вас у вікно побачила, - зраділа мені служниця і відразу додала із загадковим виглядом: - У мене стільки новин! Теоза мені такого по розповідала!

Все це вона встигла випалити за частки секунди, не переводячи дихання.

- Теоза? - перепитала я здивовано, зовсім забувши про матусю врятованого малюка, і тільки коли Мірана почала мені пояснювати, згадала.

- Аааа, - простягла, зупиняючи потік її слів. – Я про неї зовсім забула. Ось і розповіси мені за обідом.

- І я дізналася ще дещо! - додала вона змовницьки, я мимоволі посміхнулася. Ця дівчинка піднімала настрій краще за будь-які розважальні шоу, однією тільки своєю присутністю.

"Дуже чудово!" - подумала у відповідь, відчиняючи двері кімнати і пропускаючи вперед мою балакучу подругу. Сподіваюся, на мене чекає багато цікавого.

- З чого почати? – хитро примружилася Мірана після того, як ми розташувалися за столом і взялися за їжу.

Я не встигла їй відповісти, та моєї відповіді і не потрібно було. Дівчина смакувала новини, як якусь смачну страву.

- Теоза працює в будинку Дракона вже десять років, відколи він повернувся до палацу. Спочатку вона дуже боялася, і думала, що її відправили в цей будинок на смерть. Там усі слуги були такими, їх посилали до Дракона за різні провини замість каторги чи в'язниці. Принц хлопчиськом зовсім був, але швидко зрозумів, що відбувається і все повернув собі на благо. Люди були налякані та жалюгідні. Асгард змінив їхнє життя. За допомогою своєї магії він міг читати не тільки думки, а й таємні бажання. І зміг допомогти нещасним. Ледарі стали кращими працівниками, злодії – найчеснішими керуючими, убивці – найсильнішою охороною. За другий шанс, що він їм дав у житті, люди платять відданістю. Попадалися, звичайно, і мерзотники запеклі, але вони зникали безвісти. Тепер у його будинку слуги отримують платню більше, ніж у самого імператора, але й карає за зраду він жорстоко. Тому про Дракона дізнатися щось від прислуги неможливо. Вам можуть розповісти легенди про страшні вбивства, які він сам і розпускає, щоб тримати народ у страху. Але все ж таки, - дівчина на хвилину перервалася, щоб покласти собі в тарілку їжі. - Дещо я дізналася!

Вона понизила голос до ледь чутного шепоту:

- Він дуже самотня людина!

- А як же юрби шанувальниць біля його дверей? - вирвалося в мене мимоволі.

- У тому й річ, що він бачить кожну наскрізь, тому дівчата довго в його ліжку не затримуються. Як тільки починають бажати більшого або уявляти себе чи не дружинами, тут же зникають.

- У невідомому напрямку? - перепитала я, саркастично.

- Ні, - цілком серйозно заперечила Мірана. – Їх видають заміж. Кажуть, досить непогано, ні за кого попало. Принц навіть надає вибір.

- Який дбайливий! - пробурчала собі під ніс.

Чомусь ця тема стала мене дратувати.

- Стривай! - згадала я раптово нашу з Драконом розмову. - А у нього в будинку живуть жінки? Ну, там гості чи знайомі?

- Ні, - похитала головою служниця - З жіночої статі в будинку тільки коханки, пристойним дівчатам краще і близько не підходити.

Це що виходить, цей «добрий гад» хотів мене скомпрометувати? Я почала повільно закипати, ось паразит, а добрим прикидався.

- Імператор давно одружити його хоче, - промовила тим часом служниця.

- Навіщо? - запитала я автоматично, задумавшись про своє.

- Як навіщо? - Мірана була така здивована, ніби я запитала щось не те. - Магія принца діє на всіх жінок. В палаці йому проходу не дають. Іншим чоловікам доводиться нелегко.

І хихикнувши, почервоніла, мов дівчинка, мабуть не все мені розповідає. Ну, та мені подробиці й не цікаві.

- Але ж ти казала, у палаці магія заборонена? - заперечила я, дивуючись, як так можна було зарум'янитися. – Він не може її використати!

- Говорила, - відразу погодилася дівчина. - Вона під забороною, але все одно використовують мирну магію. Поки ніхто не впіймав, довести неможливо. Тільки Видячі можуть сказати, чи використовувалася магія, та їх давно в місті не бачили, та ще цілителі. А цілитель у нас, як відомо, один – ваш батько. Тільки йому всі ці палацові магічні чвари ні до чого, він дуже зайнята людина, щоб такими дрібницями займатися.

- Ясно! - почухала я потилицю, силуючись у голові розкласти по поличках отриману інформацію, і намагаючись згадати, з чого почалася наша суперечка.

Не давало спокою питання, навіщо все-таки принц кликав мене до себе в будинок.

Навряд чи так сильно захопився моєю персоною. Принцеси он за ним натовпами ходять. Щось не сходиться, у всьому цьому немає логіки.

- Мірано, а звідки при палаці стільки принцес? - продовжуючи розмірковувати, запитала я. – Вони ж не можуть бути дочками імператора.

- Ну ви даєте! Ні звичайно! - промовила вона з набитим ротом. – Принцес надсилають найзнатніші родини ще у дитячому віці. Вони живуть у палаці, виховуються і навчаються бути майбутніми дружинами для принців. Принцеси повинні обов'язково мати магічний дар, нехай навіть крихітний.