Читати книгу - "Дикі в Академії, Анна Лященко"

- Мій король! Якби я міг, я б забрав його біль собі!

- Ти міг не допустити такої ситуації! Адже так??

Опускаю голову. Король має рацію. Мені нема чого відповісти на своє виправдання.

- Так, мій король! Я повинен був не допустити, але хлопчик подорослішав. Йому потрібний особистий простір! Неможливо тримати при ньому завжди наглядача. Як бачите, тут не дуже сприятливі умови для життя. Харчування обмежене. Ми постійно міняємось і прилітаємо до принца по черзі. Я не намагаюся виправдатись! Мені нема вибачення. Але я тут балансую на краю, даючи принцу самостійність і намагаючись забезпечити його безпеку. Зараз я розумію, яку зробив помилку, залишивши принца одного. Я винен.

- Діган, поки що я незадоволений тобою. І дуже засмучений.

Схиляю голову перед своїм королем. Я заслужив на покарання.

Грег підходить до Ксі і гладить її по голові.

- Дочка Таїди - Істинна мого сина! У голові не вкладається. - Раптом король різко повертається до мене і каже схвильованим голосом: - Дігане, вона дуже слабка!

- Її треба підживити енергією, я не можу встановити з нею зв'язок, тільки у Ердану та Крістіана це виходить. Я зараз зміню Крістіана і…

- Не треба, - перебиває мене король. - Я сам. Все-таки я золотий дракон, а Ксі - Пара мого сина. Вважаю, в мене вийде.

Король обертається і підходить до сплячої Ксі, обіймає її своїми крилами та обвиває хвостом. Через кілька хвилин Грег надсилає мені повідомлення через ментальний зв'язок: "Все гаразд, зв'язок встановлений". – І додає через деякий час – "Діган…"

- Та мій король!

"Іди сюди, що там мерзнути". - І піднімає крило, запрошуючи мене.