Читати книгу - "Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss"

– Я вважаю, що це погана ідея влаштовувати бал, коли в місті знайшли вже третє тіло. Чому вбивць досі не спіймали? – мені дуже не подобалась вся ця ситуація, чим я поділилась з друзями.

– В місті справді стало небезпечно, – погодилась зі мною Елла. – але цього року приїде король. Ректор просто не змогла відмінити це зимове святкування. Ти що скажеш, Мел? Мел?

– Що? – перепитав хлопець, здавалось він нас зовсім не чув.

– Що ти думаєш про бал? – поцікавилась Елла.

– Мені на нього все одно. – коротко відповів юнак, та знову поринув у думки.

– Що з тобою? – вирішила дізнатись я, хлопець весь тиждень дивно себе поводить.

– Невже не можеш забути зваблення нашої ректорки? – вирішила зачепити його Елла.

– Ви ж знаєте, що я її не зваблював. – в черговий раз доказував нам Мел. – подарував їй дороге вино, і вона сама мені все сказала.

– Так ми й повірили. – не відставала дівчина.

– В тебе якісь проблеми вдома? – раптом подумала я.

– Проблеми – це м’яко сказано. – озвався юнак. – Батьки домовились про моє весілля, а свою наречену я навіть в очі не бачив.

– Невже таке досі практикують? – здивувалась рижоволоса. – Я думала, таке можливе лише в королівських сім’ях.

– Мої батьки думають по-іншому. – пояснив Мел.

– Ти пробував з ними говорити? Переконати їх? – я не вірила, що виходу зовсім немає.

– Вони підписали угоду, за якою, в разі відмови від весілля, вся наша власність перейде сім’ї нареченої. – з гіркотою в голосі відповів хлопець.

– У вас настільки погане становище? – запитала Елла.

– Навпаки, надто хороше. – посміхнувся Мел. – А цей шлюб лише його покращить. Тому, мене не буде на балу, я поїду додому та спробою щось дізнатись. Пробачте, що не проведу з вами ці канікули.

– Тобі нема за що вибачатись, – заперечила Еллуїза, і я повністю з нею погоджувалась.

– Ти головне пиши нам, – добавила я. – якщо ми можемо чимось допомогти, просто скажи.

– Дякую вам. – мені стало шкода хлопця, не хотіла б я опинитись на його місці. – Розкажете, що цікавого я пропустив.

За вікном лунали ніжні снігопади, які майже несли додаткову атмосферу та магію цьому особливому вечору. Під світло ліхтарів, що розташовані вздовж алеї, ми з Еллою крокували до зали. Наші плаття сяяли в блідому світлі, а краса і грація мовили за нас самі. Стоячи перед дзеркалом в холі академії, я оглянула себе ще раз. У відображенні стояла зовсім інша дівчина - впевнена, спокійна і готова до чого завгодно. Навіть я не могла відвести погляд від цієї чаруючої постаті. Здавалося, що це була не я, а дівчина, якою я завжди мріяла бути.

Елла, зі своїм червоним платтям та яскравим волоссям, виглядала як вогняна зоря на небі. Її образ був стільки витонченості, скільки й енергії. Вона буквально випромінювала світло та тепло, завойовуючи погляди усіх, хто перехрещував їй дорогу.

Ми увійшли в залу, що була заповнена до країв людьми. Навіть ті, хто зазвичай не цікавився такими заходами, сьогодні вирішив приєднатись до святкування. Від кількості різноманітних квітів та фруктів на столах, розбігались очі, а їх аромат наповнював зал магічною атмосферою. На сцені вже незабаром мав з'явитися король, щоб відкрити наш бал. Студенти напружено очікували, коли відчиняться двері, ми з Еллою також з нетерпінням очікували цього урочистого моменту.

На сцену вийшла ректор Кейн. Її присутність надавала події важливості та урочистості. Задивившись на нас з усмішкою, вона привітала всіх із завершенням цього напруженого, але важливого семестру. Після короткого привітання ректор запросила на сцену Його Величність, короля.

– Прошу вітати короля - Кайла Роддеріка! – голосно мовила ректор, запрошуючи на сцену нашого правителя.

Під легку мелодію, король вийшов на сцену, натовп затих, поки він крокував по червоному килиму. Каштанове волосся короля неслухняно спадало на його лоб, нагадуючи про його молодий вік. Його темно-сірі очі спостерігали за гостями з виразом влади й проникливості, що змушував кожного відчувати те, що на сцені - справжній правитель.

– Шановні студенти та студентки, дорогі гості! – взяв слово король. – Сьогодні, на цьому чудовому вечорі, я радий вітати вас на зимовому балу нашої академії. Цей захід є не лише святом культури та веселощів, але й символом нашого єднання та спільного духу. Минулий семестр був напруженим і насиченим для кожного з нас. Ви пройшли через випробування, здобувши нові знання, дружбу та досвід. Ваша працьовитість, витривалість та відданість дозволили вам досягти багатьох великих успіхів. Сьогодні ми святкуємо ваші досягнення та прагнення, які підтверджують ваше місце в цій великій родині. Нехай цей вечір буде сповнений радості, веселощів та нових знайомств. Нехай вам відкриється багато нових можливостей у майбутньому, а ваші мрії стануть реальністю. Зичу вам усім величезного щастя та успіху у всіх ваших майбутніх зусиллях. Нехай цей бал буде ще однією яскравою сторінкою в вашій книзі життя. Слава нашій академії і всім її студентам!

– Чи були б ви, Ваша Високосте, люб’язні відкрити цей бал танцем? – запропонувала ректор, натякаючи на себе.

– Чому б і ні? – з легкістю погодився король і попрямував в нашу сторону, абсолютно ігноруючи Аделаїду.