Читати книгу - "Відродження-3, Кулик Степан"

Олександра Малиновська. «Горобчик».

Клас — Лікар.

Досвід: 6580/7500

Характеристики:

Життєва енергія — 500/500

Статура — 5

Сила — 2

Спритність — 3

Витривалість — 3

Сприйняття — 6

Інтелект — 5

Харизма — 4

Навики та вміння:

Аура відновлення 5-го рівня. Швидкість: 10 ХП/с. Радіус дії 1,5м.

Аура бадьорості 2-го рівня. Відновлює втрачену енергію на 40 одиниць. Спосіб застосування: дотик/обійми.

Сфера впевненості 2-го рівня. Підвищує самооцінку на +4 терміном на 1 годину. Кулдаун — 1 доба. Радіус дії 1 м.

Олена Кальміус "Лисиця".

Клас — Супутниця героя.

Досвід: 4780/5000

Характеристики:

Життєва енергія — 500/500

Статура — 5

Сила — 1

Спритність — 2

Витривалість — 6

Сприйняття — 5

Інтелект — 2

Харизма — 9

Навики та вміння:

Заряд бадьорості 8-го рівня. Відновлює втрачену енергію на 400 одиниць. Спосіб застосування: поцілунок.

Аура упевненості 5-го рівня. Підвищує силу, витривалість та переконання супутника на «+5» протягом 1 години. Кулдаун — 3 години. Радіус дії — 3 метри.

У Горобчика цілком очікувано майже без змін. Тільки досвіду трохи побільшало. Мабуть, за бій під час захисту Притулку. А ось Лисицю, мабуть, як компенсацію за пережитий жах та неприємні спогади, система винагородила. Додавши відразу «4» пункти у витривалість та збільшивши навики. Помітно так збільшивши. Тепер, коли вона буде поруч, я можу перевертати гори. Трясця… Не дарма кажуть, що життя, сволота та ще. І почуття гумору відповідне.

— Я тебе обожнюю... — Сашка підбігла, обвила мене руками і міцно поцілувала. — Ти найкращий. Ось!

— Правда? Тоді, може, я заслужив горнятко кави? А то ця інопланетна бурда щось зовсім не бадьорить. І я ось-ось засну.

— Звичайно! Зараз… — метнулася до кухні Сашка. — Може, ще бутербродів зробити?

— Ні, дякую. Хантери нагодували мене від пуза. Ось тільки ламга їхня нікуди не годиться.

— Ламга? — гримаючи посудом, перепитала Сашка.

Оленка теж глянула з цікавістю, але, мабуть, ще відчувалася трохи скуто і промовчала.

— Напій такий. Найбільше підсолоджене молоко нагадує. Коротше, не наше пійло.

— Зрозуміло… То тебе, значить, там напували і годували?

— А я про що?

— Просто дивно… Ти йшов з таким виразом обличчя… та й минулої ночі… Загалом, я думала, що більше не побачу тебе. Що ти знову воювати йдеш... А ти, виявляється, на званому бенкеті був?

Сашка повернулася, несучи великий кухоль свіжозвареної кави, що випромінював дивовижні запахи на всю кімнату.

— Так вийшло… — знизав я плечима, відсьорбуючи божественний нектар. — До речі. Ти підлікувала б подругу. Раптом зайде хтось, а вона тут синяками відсвічує. Ще подумають, що я вас б'ю.

— Найрозумніший? — насупився Горобчик. — пробувала я. Не діє.

— Це тому, що вона з групи вийшла, — пояснив я між двома ковтками. — Спробуй тепер…

Сашка кивнула, підійшла до Оленки і поклала їй руки на плечі. Якийсь час ніяких помітних змін не відбувалося, а потім бліді щічки Лиси почали рожевіти, а синці — світлішати.

— Діє… — пробурмотіла білявка. Сидячи із заплющеними очима. — Боже. Як добре… А то я вже геть себе старою руїною відчувала. Наче з мене літра дві крові викачали. Ммм... Тільки свербить тепер скрізь ...

— Про кров забудьте… Усе за… — договорити не дало чмихання двигуна. — А це ще хто?

Встав і підійшов до вікна. У двір велично в'їжджав величезний позашляховик. Я навіть марки такої не знав. Щось середнє між лімузином та мінівеном. Одним видом даючи зрозуміти, що їде в ньому серйозна персона. Дуже серйозна…

Машина таким собі бегемотом ввалилася на стоянку перед будинком, займаючи місця навіть більше, ніж орбітальний човник Хантерів. Зупинилась. Дверцята салону відчинилися, і з них вийшов… Касперський. І не у формі поліцмейстера, а у дорогому, стильному костюмі пісочного кольору.