Читати книгу - "Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко"

 В авто, біля свого під'їзду, вона пішла ва-банк і зізналася в своїх почуттях. Ян довго мовчав, після чого здивував пропозицією: він згоден на стосунки, в яких вона може вимагати від нього все, що завгодно, крім почуттів. Йому ж від неї потрібен затишок в домі. Він зненавидів вертатися в пустий дім, а тут зажевріла можливість вернути все. Так почалась їх історія, яку Поліна мала намір переписати. Та не всі стіни в цьому житті падають під напором наполегливості.

 В невеселі її спогади вклинився його тихий, глибокий голос.

 - Ти прекрасна жінка і заслуговуєш, щоб тебе любили, - додав Ян.

 - Чому ж ти тільки тепер це кажеш?... - холодно хмикнула Поліна.

 - Я думав, що формат обговорених нами на початку стосунків влаштує нас обох, але з часом виявилося, що не все так просто. Я не можу і не зможу дати тобі те, що ти хочеш і проблема тут виключно в мені.

 - Дякую за чесність. Мабуть, твоя правда, - приречено зітхнула жінка, повертаючи скам'яніле обличчя до вікна збоку.

 - Сподіваюсь, ти коли-небудь пробачиш мене. За все пробачиш.

 Коли вони приїхали додому Поліна, не гаючи часу, взялася збирати свої речі і, не чекаючи ранку, викликала таксі та поїхала до сестри.

 Ян залишився сам в спорожнілій квартирі і повинен був би відчути сум, ностальгію, банально смуток від завершення немаленького періоду в своєму житті, але не відчував нічого. Неможливо відповідно реагувати, коли в тебе душа порожня. Хоча, якщо і було якесь відчуття, то воно швидше нагадувало полегшення.