Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 134
Перейти на сторінку:

Джеймс легенько вдарив друга в плече. 

- Ага, ти мене переміг. Знову. Прийми вітання. Але не заривайся, дні моєї слави ще попереду. Шикуйся в чергу за майбутніми свіжими плітками.

- Наприклад? - перепитав Пітер, на що Джеймс з кам’яним обличчям відповідав.

- Ну, наприклад, незабаром всі дізнаються, що я серійний маніяк та вистеження людей  - моє хобі; я заманюю їх у підвал і там вбиваю, і так далі за сценарієм. 

Пітер вислухав цю тираду з таким виглядом, ніби він знаходився біля ліжка вмираючого душевнохворого, що остаточно втратив рештки розуму.

- Того дня, коли ти станеш маніяком, я з'їм свого светра. Як тобі парі?

- Вважай, що ти його вже програв!

На це Пітер розреготався і попрямував до табору, а в куточках губ його друга застигла подоба посмішки.

Друзі побачили свій табір, де багаття вже горіло на всю, і поспішили туди. Підійшовши ближче, вони відчули запах смажених сосисок і бекону. Нагуляний на свіжому повітрі апетит дав про себе знати, тож незабаром вся компанія затишно влаштувалася біля багаття і дружно поглинала гарячу похідну їжу.

- Жаль, не допетрав взяти вудочку, насмажили би риби, - нарікав Брістоул-старший. Тоні у відповідь промурмотів щось, але через набитий рот його полум'яна промова вийшла більше схожою на мукання.

- Та тут хіба щось зловиш, ще й у таку погоду, містере Брістоул, - авторитетно зауважив Пітер, уминаючи чергову соковиту зажаристу сосиску.

- По-перше, я тобі разів сто вже говорив, клич мене Стівеном. А, по-друге... може ти й правий, Пітере, але якби нам вдалося відплисти подалі від прибережних хвиль на добрячому катері, та навіть на човні, я б відвів душу. Рибка напевно якраз із товщі води вилізла на сонечку погрітися і тут я її цап! - Стівен мрійливо змахнув шампуром і мало не впустив сосиски на пісок.

Пітер дістав фотоапарат і під загальне улюлюкання взявся всіх фотографувати. Тоні завзято позував наче справжнісінька суперзірка, Джеймса сфотографували з повним ротом - Пітер пошепки пообіцяв показати фото Полі. Друзі довго сміялися і веселилися, і час минав аж занадто швидко.

Сонце невблаганно хилилося в захід, і швидко сховалося за тремтячою рискою горизонту, пофарбувавши воду в яскраві оранжево-червоні кольори. Західний вітер затих, і разом із сутінками на мандрівників опустився холодний туман. Поки ще не зовсім стемніло Джеймс і Пітер прийнялися ставити намет. Працювали швидко і мовчки: всі змерзли і хотіли якнайшвидше опинитися в теплі.

Весь вечір компанія сиділа в наметі з включеним портативним обігрівачем, тут грали в карти і пили чай з термоса. Ентоні дістав свій термос і, зробивши ковток, скривився.

- Ну то що, здаєтеся? Останній шанс, хлопці! У мене роял-флеш! - Переможно оголосив він і виклав карти перед собою на підлогу.

Решті пощастило менше, адже переможені виконували бажання переможця, а Тоні просто неймовірно щастило того вечора. Так Джеймсу довелося заспівати національний гімн - все б нічого, але зі слухом у нього не склалося і тому його спів більше скидався на гарчання пораненого ведмедя, як зауважив Пітер; сам же Тоні зобов'язався станцювати канкан завтра вранці і мити посуд всі вихідні, що залишилися. Потім Тоні остаточно розбушувався і переказував анекдоти один за одним, а перед сном розповів страшну історію, що заледенила не одну душу. За словами самого Тоні.

На небі вже іскрилися пізні зірки, коли, нарешті, було оголошено відбій.

- Ти мав рацію, Джей, Тоні і справді розійшовся.

- Це він ще тихесенько поводився. Соромився, чи що.

Друзі тихенько загиготіли.

Джеймс все ворочався і не міг заснути. Заважав шум вітру і нове місце. Майже одразу після відбою до нього долинуло хропіння Стівена і легке посвистування Тоні. Несподівано Пітер штовхнув приятеля у бік.

- Не спиться?

- Угу. Заснеш тут, коли тебе пхають…

Але Пітер проігнорував випад.

- Мені теж. 

Тим часом Пітер продовжував.

- Сподіваюся, я добре написав тест із хімії. І ти теж.

Джеймс ледь усміхнувся у темряву і навмисне серйозно промовив.

- Я не сказав би, що це в цілому залежало від мене.

Хлопці синхронно пирхнули. Стівен різко схропнув і затих.

- От якби цей день не закінчувався.

- Тоді б ти ніколи не закінчив школу.

Пітер тихенько тицьнув друга в плече.

- Ти стеж за своїми бажаннями, скоро випускний. Пола з тебе три шкіри спустить, якщо ти їй зіпсуєш вечір.

Джеймс зміг лише невиразно хмикнути. Йому найменше за все хотілося говорити зараз про Полу. Але друг не вимагав відповіді і Джеймс з полегшенням видихнув, коли зрозумів, що той вже задрімав.

- На добраніч, Піте.

- Ммм... - долинуло до Джеймса. Незабаром сон зморив і його.

   ~~~

Капітан Мур розпікала його вже двадцяту хвилину поспіль. Дастін знав точний час, адже величезний годинник висів прямо перед його носом. Він стояв у кабінеті власного шефа і слухав невдоволений лемет цієї капітанші, відчуваючи себе кошеням, що наробило шкоди.

1 ... 29 30 31 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"