Читати книгу - "Незвична формула, Наталія Гавдьо"

Ранок почався невдало: Лін заплуталась у черевиках, Фенрік забув карту на столі в кав’ярні, а Ашер примудрився сплутати свої сумки з товарами для ярмарку, тож тепер у них було три кілограми перцю і нуль запасів води.

— Зате ми тепер можемо розігнати будь-яку нечисть, просто кинувши в неї пригорщу спецій, — філософськи зауважив Кораль, похлопуючи по мішку.

— Або самі здохнемо від чхання, — зітхнула Еліс і натягнула капюшон глибше на очі.

Лін посміхнулася, обертаючись до Кораля. Він виглядав незмінно спокійним, хоча інколи його погляд ковзав до неї надто довго, надто серйозно, змушуючи її серце пропускати удари.

Аркіан, як завжди, висів на її шиї, посилаючи тонкі імпульси невдоволення кожного разу, коли Кораль підходив ближче ніж на три кроки.

---

Дорога до Астерглена пролягала через густий ліс. Старі дерева з гіллям, що заплутувалось у хмарах, здавались сторожами, які охороняли щось більше, ніж просто забутий шлях.

— Ідеально місце для засідки, — буркнув Фенрік, тримаючи меч напоготові.

— Ідеальне місце для казки, — мрійливо протягнула Еліс.

— Або для трагічного кінця казки, — додав Ашер, ховаючись за Фенріком.

Лін ішла поруч із Коралем, і з кожним кроком їй ставало легше дихати поруч із ним. Всі страхи і тривоги відступали, залишаючи тільки тепло його присутності.

— Ти... добре тримаєшся, — тихо сказав він, коли дорога звузилась, і їм довелося йти майже пліч-о-пліч.

— Та я взагалі стала професіоналом у виживанні, — пожартувала Лін. — Навіть навчилась не падати через кожен камінь.

— Це ще попереду, — піддражнив її Кораль і обережно взяв за руку.

Від його дотику по її шкірі пробігла дрож. Аркіан тихенько зашипів на шиї, але Лін тільки посміхнулася і стиснула Коралеву руку у відповідь.

"Я маю право на своє щастя," — подумала вона. — "Навіть якщо доведеться відбиватися від ревнивого артефакта."

---

До Астерглена вони дісталися ближче до вечора.

Місто виглядало... дивно. Порожні вулиці. Закриті вікна. Тиша, така глибока, що чути було кожен їхній крок.

— Вітаю в "Веселому містечку", — пробурмотів Ашер. — Де навіть привиди відмовилися працювати через відсутність премій.

— Щось тут не так, — серйозно сказав Фенрік. — Будьте напоготові.

Лін відчула, як Аркіан тривожно затремтів на шиї.

— Тут щось... чекає, — прошепотів він.

І саме в цю мить вулицю перетнула фігура в чорному плащі, занадто швидка й нечітка, щоб розгледіти обличчя.

— Групами! — наказав Фенрік. — Ніхто не відстає!

І в наступну секунду всі розбіглися по вузьких вуличках, немов листя у вітрі, не знаючи, що саме за ними полює.

А справжня гра тільки починалась.