Читати книгу - "Мій Герой. Зцілення коханням, Юлія Вестор"

Між правилами та етикою.. прірва

       Так ні ж, увірвались дві якихось медсестри чи санітарки, з палати виганяти. Не судилося сюрпризу статися. 

      А Андрій до сторонніх випадів дуже чутливий. Домовляємось, що більше до нього не прийду, а він до нас сам, дітей навідувати вдень можна завжди було.

     Після процедур малий йде дивитися мультик на ноуті в холі дитячого корпусу. Андрій приходить до нього, сідає поруч, обіймаються, — і, як грім з ясного неба, підлітає вжалена санітарка. Зміна сьогодні якась..не в адекваті. Чи то просто вони його оновленим не бачили. Починає горлати на нього істерично: "Хто такий? Чого він прийшов сюди? Не можна. Спілкуйтесь на вулиці."

— Я до сина прийшов, — чую спокійний голос Андрія.

— До якого сина! Хто ти такий! Геть звідси..

        Палата на першому поверсі, не встигла я в неї й назад  зайти, вмостивши малого на ковдрі з ноутом. Повертаюсь. 

        "До якого сина?" — аж злість бере, — "Та хто вона, в біса, така для подібних заяв!"  Малий точно посмішками та обіймами заздалегідь на це відповів, завжди на Андрія вже так реагує. 

   А мадам не вгамовується, кричить, наче їй психіатрична допомога потрібна, виганяє його. Менше хвилини, але тексту достатньо, класичний "словесний пронос" на високому тоні. Таке тут вперше чую. Застаю його вже в первинному стані "No contact!". І він, не реагуючи, тікає геть. 

— Людина до Вас особисто прийшла? Чого ви накинулись? Є питання — до мене! Я відповідальна за палату, дитину і наших відвідувачів! Ви з якого ланцюга зірвались? Чи мозок відшибло? Це воїн, Герой!  Травмований! А ви як поводитесь?! Хто вам дав право кричати і лізти в чужі життя? Хто кому син, без вас розберемось!

    Підлітає така ж вжалена медсестра з брудним ротом. 

       Не стримуюсь. 

— От кого на фронт відправляти треба, щоб в окопах пожили, на землю спустилися! Та ні, щоб вас там прибило! Це хлопці за таких, як от ви, життя і здоров'я там віддають??? Огидно! Що за самоствердження за рахунок пацієнтів? Кого з себе тут уявили? Корони зніміть! Денні відвідування дітей дозволено! Я йду до завідуючої.

         Заткнулися.

    Вбити обох цих кур драних готова. Клопоту з наслідками їх вистави буде достобіса! Як після спілкування з такими цивільними  адаптуватися нормально, людині, що стільки пережила???? ЯК?..

         Я наче без ПТСР, а сама таких терпіти не можу. Під прикриттям правил своє хамство і невдоволення життям демонструють. Недолюблені, то й іншим мізки люблять аж вкрай охоче.