Читати книгу - "Хімія для серця , Настя Коваленко"

Мар’яна востаннє зняла халат. Вона довго дивилася на нього, ніби прощаючись із частинкою себе. Усі ці тижні вона відчувала, що на своєму місці: серед пробірок, аналітичних ваг, логічних формул та справжнього сенсу.

— Ти впоралась блискуче, — сказала керівниця практики. — У тебе хист, Мар’яно. Якщо колись захочеш — ми завжди відкриті для співпраці.

Їй вручили подяку й навіть невеликий подарунок — блокнот з фірмовим логотипом і написом «Мисли як хімік». Вона притисла його до себе — ця деталь зворушила її більше, ніж могла уявити.

На зупинці було спекотно. Вітер ледь колихав волосся. Вона тримала рюкзак і думала, що цей період змінив її. Вона стала впевненішою. Вільнішою. Сміливішою.

І саме в цей момент на її телефон прийшло повідомлення:

Назар:

Ти вже вільна? Я приїхав. Можу зустріти тебе біля коледжу.

Вона усміхнулась. Подивилася на небо — чисте, як новий аркуш. І подумала:

Можливо, я готова почати ще щось нове.