Читати книгу - "Граф Дракула"

Пізніше.

Ще одна нічна пригода. Ренфілд дочекався моменту, коли черговий відвернувся, і непомітно ушився. Я наказав служникам вирушати на пошуки. Ми застали його на старому місці, біля дубових дверей старої церкви. Побачивши мене, він оскаженів. Якби Ренфілда служники вчасно не схопили, він, напевно, вбив би мене. Того часу, коли ми його скрутили, сталося щось дивне. Він подвоїв свої сили, бажаючи звільнитися, але раптом абсолютно затих. Я інстинктивно озирнувся, але нічого не помітив. Тоді я простежив за поглядом хворого: виявилося, він пильно дивився на освітлене місяцем небо; я не помітив нічого підозрілого, хіба тільки кажана, що летів на захід. Хворий наш спокійнішав і, нарешті, вимовив:

— Вам немає потреби зв'язувати мене; я все одно не вириватимусь.

Ми дійшли додому абсолютно спокійно; я відчуваю, що в цьому криється щось зловісне… Я не забуду цієї ночі.

Щоденник Люсі Вестенр

Гілінгем, 24 серпня.

Мені необхідно за прикладом Міни записувати все, а потім, при зустрічі, ми зможемо обмінятися нашими щоденниками. Хотілося б знати, коли ж це буде, нарешті? Хотілося б, щоб вона знову була зі мною! Я почуваюся дуже нещасною. Минулої ночі мені снилося знову те саме, що й тоді в Уайтбі. Мабуть, це наслідок зміни клімату, або ж повернення додому так на мене подіяло; в моїй голові сум'яття і плутанина, я нічого не можу пригадати, але відчуваю незрозумілий страх і дивну слабкість. Артур вийшов до сніданку і, побачивши мене, жахнувся, а мені забракло сили волі вдавати веселий настрій. Можливо ляжу сьогодні спати в спальні мами; я вибачуся і спробую її умовити.

25 серпня.

Знову дуже погана ніч. Мама не погодилася на моє прохання, їй самій дуже погано, і вона, без сумніву, боялася, що завадить мені спати. Я прагнула пильнувати, і якийсь час мені вдавалося не засинати; але разом із ударом годинника опівночі я задрімала. За вікном хтось шумів — чулося ніби шелестіння великих крил; наскільки пам'ятаю, я не звернула на це уваги; трохи згодом, здається, заснула. Весь час кошмари. Хоч би пригадати — які! Сьогодні я дуже слабка. Моє обличчя бліде, як у примари. Крім того, у мене болить шия. Мабуть, щось недобре сталося з моїми легенями, оскільки мені не вистачає повітря. Я все-таки постараюся якось приховати свій стан від Артура, бо мій вигляд його засмучує.

Лист Артура Холмвуда до лікаря Сьюарда

Готель Альбемарль, 31 серпня.

Дорогий Джеку!

Дуже прошу тебе зробити мені послугу. Люсі дуже хвора, Нічого визначеного немає, але виглядає вона жахливо і щодень їй гіршає. Я розпитував, що з нею; з матір'ю Люсі не наважуюся говорити про це, оскільки турбувати її не можна, враховуючи небезпечний стан її здоров'я. Це може мати для неї фатальні наслідки. Місіс Вестенр зізналася, що її доля вирішена — у неї найсильніший порок серця. А тим часом я відчуваю, щось загрожує здоров'ю Люсі, — не можу без болю дивитися на неї; я сказав їй, що попрошу тебе вислухати її. Спочатку вона ні за що не хотіла — я здогадуюся чому, старий друже; але врешті-решт, все-таки погодилася. Я розумію, друже мій, як буде важко тобі, але в ім'я її порятунку ти повинен узяти лікування на себе. Приїжджай у Хіллінгтон завтра о 2 годині до сніданку, щоб не викликати підозр місіс Вестенр; після сніданку Люсі знайде який-небудь привід залишитися з тобою наодинці. Я прийду до чаю, а потім ми зможемо разом піти. Я дуже схвильований її хворобою і хочу знати всю правду після огляду. Приїжджай неодмінно.

Твій Артур.

Телеграма Артура Холмвуда до Сьюарда

1 вересня.

Батькові погано. Викликаний до нього. Напиши результат детально в Ринг. Якщо необхідно, приїду негайно.

Лист лікаря Сьюарда до Артура Холмвуда

2 вересня.

Дорогий друже! Що стосується здоров'я міс Вестенр, то поспішаю тебе повідомити, що я не знайшов нічого загрозливого, не знайшов навіть натяку на яку-небудь хворобу. Але водночас я надзвичайно незадоволений її зміною від часу моєї останньої зустрічі з нею; мені не вдалося належно оглянути її, цьому заважають наші дружні й світські відносини. Тому я вирішив детально описати те, що сталося, надаючи тобі самому право доходити висновків і вживати заходів. Отже, ось що я зробив і що я пропоную зробити.

Я застав міс Вестенр в удавано веселому настрої. Незабаром я зрозумів, що вона всіляко прагне обдурити свою матір, яка знаходилася тут же, щоб уберегти її від хвилювання. Після сніданку місіс Вестенр пішла відпочивати, і ми залишилися з Люсі наодинці. Тільки-но двері зачинилися, вона скинула з себе маску веселості, впала в знемозі у крісло і затулила обличчя руками. Коли я побачив, що весь її веселий настрій зник, я негайно ж скористався з цього, щоб зайнятися обстеженням. Мені не важко був переконатися в тому, що вона слабує на недокрів'я, хоча це і вразило мене, оскільки звичних ознак хвороби у неї не було, крім того, мені абсолютно випадково вдалося дослідити склад її крові, оскільки Люсі, прагнучи відчинити вікно, порізала собі руку склом, що розбилося; поріз сам по собі був незначний, але це дало мені можливість зібрати декілька крапель крові і проаналізувати їх, — склад крові виявився нормальним; я б сказав, що, судячи зі складу крові, її здоров'я чудове. Фізичним станом Люсі я залишився задоволений, тому з цього боку побоюватися нічого, але оскільки причина її недуги повинна ж у чомусь критися, то я дійшов висновку, що тут вся справа в моральному самопочутті. Люсі скаржиться на утруднене дихання, яке, на щастя, мучить її лише іноді; крім того, на важкий, неначе летаргічний сон із кошмарними сновидіннями, які її лякають, але завжди нею забуваються. Вона говорить, що в дитинстві мала звичку ходити уві сні і в Уайтбі ця звичка до неї знову повернулася. Так, одного разу вона навіть піднялася на Східну кручу, де міс Мюррей її і знайшла; але вона запевняє мене, що це з нею більше не повторюється. Я здивований, тому зважився на наступний крок: я списався з моїм