Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Арнольд

- Ну і що ти з нею робитимеш? – цікавиться Сергій розмішуючи цукор у склянці.

- В сенсі? Я вже сказав, я не хочу, щоб вона у в'язниці опинилася.

– Це я вже зрозумів. Жаль дівчисько, молоденька зовсім. І судячи з усього, вона тобі подобається. Дуже сильно.

- Це трохи інше.

- Але заперечувати те, що я правий ти не можеш. Я не говорю про почуття, але запам'ятай, майже завжди бажання переростає у більше.

- Не для мене. Я не вмію кохати. Та й на неї маю плани.

- Якщо ти про секс то їй не можна поки що. Прийде терпіти. Якщо вона після цього взагалі зможе когось підпустити до себе.

- Чи зможе.

- То впевнений у своїй чудовості?

- Сергію, до чого ти хилиш? Я хочу забрати її з країни. Потрібно за пару днів зробити всі необхідні документи. У тебе, напевно, є люди, які зможуть все оформити швиденько?

- Куди відвезти? Ти мене лякаєш.

- Зміна обстановки їй піде на користь. І буде за мене.

- Яка дорога, гарна річ? Ар, а ти не перегинаєш? Адже в неї є своє життя.

– Є. Але вона винна переді мною. Двічі вже. Я хочу. ..

- Я тебе не розумію. Вона жива людина. Гаразд, ми не заведемо справу. Але ти не можеш забрати її без згоди. Це розцінюватиметься, як викрадення. Ти усвідомлюєш?

– Вона добровільно погодиться. Мені треба до Амстердама, і вона летить зі мною. Я не збираюся забирати її у сексуальне рабство. Просто якщо вона буде поряд, мені спокійніше. Бо знову зникне з горизонту.

- Що б не зникла, я можу її посадити. Тоді точно не втече нікуди. Адже ти це чудово розумієш. Але хочеш іншого. І навіть не намагайся мене переконати.- Сергію, мені потрібні для неї документи. Допоможеш?
Хоча я ще не знаю, як повідомлю новину про те, що буду з дівчиною Джерту. Але гадаю це не найскладніше. Складніше вмовити Зою полетіти зі мною. Вона боїться мене, і я сам винен у цьому. Сергій намагається зрозуміти мотиви моїх дій, хоча я й сам їх не розумію. Мене криє від цієї малечі не по-дитячому. Вабить настільки сильно, що самому страшно. А зараз ще прокинулося в мені якесь незрозуміле почуття жалю. Хоча я мало кого шкодую. Я байдужа, принципова сволота. Навіть страшно уявити, що їй довелося пережити, які збочення з нею витворяли. Один чи ні... Вона мала стати моєю.
Моїй.

- Звісно допоможу. Без проблем. Але я хочу, щоб ти почув мене. Зоя…

- Скільки людей її гвалтувало?
Моє питання приголомшило друга. Він тільки відкрив рота, щоб відповісти, але я продовжив.

– Мені важливо це знати. А ще, я хочу, щоб Зоя склала їхній фоторобот. І хочу, щоб ти їх знайшов і закрив.

– Вона не хоче називати імені.

- То один був? Один виродок її ґвалтував? Я сам його вб'ю! Сам.

- Аре, ти мене лякаєш. Вона не хочеш визнавати, хто це був. Розумієш? Чи не хоче писати заяву.

- Я сам із нею розберуся. А ти допоможи з документами, – повідомляю другу і прямую назад до палати Зої. Він не йде за мною.

- Ти маєш сказати, хто це зробив з тобою!
Вона ошелешено дивиться на мене.

- Я хочу покарати його.

- Подивися на себе в дзеркало тоді! Якби не ти, нічого не було б. Ти у всьому винен! Тільки ти! Ненавиджу тебе. Але ти як завжди досягаєш свого, так? Я полечу з тобою до Амстердама.І ти мені заплатиш. Але одразу попереджаю – спати я з тобою не буду.