Читати книгу - "Житія Святих - Квітень, Данило Туптало"

моя — правовірна Церква Христова, батьківщина — Небесний Єрусалим, за словом апостольським: "Життя наше на небесах". Якщо матір мою тілесну згадуєш, є божественний голос, який говорить: "Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, не є Мене достойний". Щедрість багатства ні за що не маю, волію ж краще з розп'ятим Христом страждати, ніж тимчасове мати з гріхом світу цього безумного насичення". Сказав ігемон до слуг: "Як же простягнений, оберніть і бийте по животі сирими жилами, кажучи: "Нечестивче, не відповідай одним на инше, але на питання відповідай". Мученик святий до ігемона сказав: "Безумче, від усякого звіра лютіший, відчужений благ небесних, я тобі слова правди кажу, ти ж осліплені маєш душевні очі й вуха загороджені, щоб не чути слів Господніх, неправедно мучиш мене, убиваючи, наче розбійника". І сказав ігемон до слуг: "Поставте колесо катівське з гострим залізом і вогонь великий під ним розпаліть і, розтягнувши Каліопія на колесі сильно, аж до розділення членів, так прив'яжіть і повертайте, щоб, залізом різаний і вогнем палений, загинув". Коли почалося те катування, юнак святий від важкого болю закричав до Господа, кажучи: "Прийди, поможи, Христе мій, рабові своєму, щоб до кінця прославилося в мені, недостойному, ім'я Твоє святе і щоб довідалися всі, що ті, які уповають на Тебе, не осоромляться навіки". І зразу став перед ним ангел Господній, і погасив вогонь, і колесо зупинив, і зробив його непорушним, і не могли більше слуги обертати колеса нітрохи. Обливалося молоде мученикове тіло кров'ю на колесі, і кості крізь глибокі рани видно було, мало-бо колесо мечі з обох боків гострі, пилкоподібні. Звелів ігемон відв'язати з колеса мученика і зняти, і було вражаюче видовище для всіх глядачів, і закричав люд, промовляючи: "О суд неправедний! Якого юнака неправедно страчують!" І сказав ігемон до святого: "Чи не казав я тобі, що юність твоя хоробрим тебе робить і важчі тобі забезпечує муки?" Відповів святий: "Собако безсоромний, чи думаєш, що я злякався мук твоїх?" Сказав ігемон: "Окаянний, докоряєш мені, щоб я швидше згубив тебе. Не буде того, підійди-бо і принеси жертви богам, щоб більших і лютіших мук уникнути". Святий мученик відказав: "Уповаю на Христа мого, що не оскверниш чистого в мені ісповідання Божого. Тіло моє лежить перед тобою, муч його, як же хочеш, маючи прийняти помсту від Бога в день Страшного Суду. Якою ж міркою міряєш, такою тобі відміряється". Сказав ігемон до слуг: "Закувавши його залізними веригами, у внутрішній в'язниці стережіть. І не піклуйтеся зовсім про нього ані не пускайте, щоб хтось із християн приходив до нього, щоб ніхто добра йому не зробив заради терпіння". І зразу слуги закували страждальця, у темницю внутрішню вкинули. Довідалася блаженна мати Теоклія про таке за Христа страждання сина свого єдинородного, Каліопія святого, — написала зразу заповіт конечний про дім свій і весь маєток. І дарувала свободу рабам і рабиням своїм числом двісті п'ятдесят, і скільки мала золота, і срібла, і коштовного одягу — все роздала убогим, инші ж заощадження і маєтки нерухомі (поля, ниви, вертогради) святішій дарувала Церкві, і покинула батьківщину свою, в Киликію пішла до сина свого, який за Христа страждав. І, давши сторожі темничній золото, увійшла у внутрішню темницю, і побачила сина у веригах. Впавши, поклонилася йому, і обтирала гній зі струпів його. Святий же Каліопій, зв'язаний залізом, тілом весь набряк від багатьох ран, не міг стати перед матір'ю своєю, лише сказав: "Добре прийшла, мати моя, свідок Христових страждань". Вона ж, бачивши тіло синове, ранами розшматоване, сказала до нього: "Блаженна я і благословенний плід лона мого, бо, як Анна Самуїла, посудину святу перед Богом поставила — тебе, і, як Сара Ісаака, привела тебе Христові в жертву благоприємну". Перебувала ж цілу ніч ту мати у в'язниці, сидячи при ногах синових і співаючи з ним разом, і славлячи Бога. Опівночі ж світло велике осяяло темницю — голос був, що говорив: "Ви — святі Божі, ісповідники Христові, і руйнівники ідолів, що покинули батьківщину і маєток і з Христом страждати захотіли". Зранку ж Максим-ігемон, сівши на судищі, вивів із в'язниці святого мученика Каліопія на допит і поставив перед собою, сказавши до нього: "Чи відійшов ти від безумства свого? І чи погоджуєшся царське виконати веління й поклонитися богам, щоб живим бути? Чи більше хочеш погано загинути, як же і учитель твій Христос?" Відповів святий: "Дивуюся безсоромності твоїй, що, багато разів чуючи від мене єдину відповідь: "Я — християнин, за Христа помру", знову про те мене питаєш і не соромишся проти істини воювати. Я-бо бажанням бажаю постраждати подібно до Вчителя мого й померти за Нього всіляко намагаюся". Те чуючи і з відповідей таких незмінний мучениковий намір і великодушність непохитну пізнавши, ігемон звелів його на хресті, подібно Христові, розіп'яти. Був же день той — Четвер Великий, у який же Святу Тайну Христову Вечерю згадуємо. І, бачивши сина свого, веденого на розп'яття, свята Теоклія дала воїнам п'ять золотих, просячи їх, щоб не як Христа розіп'яли Каліопія, а стрімголов. Це ж зробила зі смирення, недостойною-бо вважала річчю, аби мав син її подібним бути Христові, Господові своєму, у розп'ятті. Стрімголов розп'ятий був за Христа Каліопій святий у Четвер Спасительної Вечері. У велику П'ятницю Христових Страстей у третю годину дня передав дух свій у руки Божі, коли голос божественний з небес до нього прийшов і сказав: "Зійди, співгромадянине Христовий і співнаступнику святих". Коли ж зняте було з хреста мертве його тіло, обняла шию синову блаженна мати, славлячи Христа, — і свою зразу передала душу. Коли прийшли брати, взяли тіла обох і поховали разом на почесному місці, хвалячи Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного в Тройці Бога, Йому ж слава навіки-віків. Амінь.

У той самий день пам'ять святого мученика Руфина Диякона і святої мучениці Аквилини молодшої, і з ними двох святих воїнів, що в Синопії при морі Євксинському за царювання Максимина через меч за Христа померли. І преподобного отця нашого Данила Переяславського, про нього ж у Пролозі.

Місяця квітня на 8-й день

Пам'ять святих апостолів із сімдесятьох: Іродіона, Агава, Руфа, Асинкріта, Флегонта і Єрмина

Святий апостол Іродіон родом був із Тарсу Киликійського, родич святого апостола Павла. Служив святим апостолам у всьому, і вони єпископом поставили його Неопатрійським, і багатьох з еллінів ученням святим до Христової навертав віри. За те заздрили юдеї, обступили його