Читати книгу - "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті"

– Знаю.

– Так ось, я збираюся розворушити вашого Предводителя і зробити з нього нормального нагшаса. Мені потрібна твоя допомога.

– Це неможливо, – похитав головою Сан, але помітивши мій скептичний погляд, подивився на мене широко розкритими очима.

– Що ти збираєшся робити?

– Як це «що»? Поділюсь з ним своїми емоціями. Та й надлишки злити кудись треба, а то боюсь, я скоро, навіть не дивлячись на свою загартованість, з глузду з’їду.

– Але ... Світлано, ти можеш залишитися без емоцій, а я не уявляю, чим тобі це загрожує! – У секунду темношкірий голий опинився біля мене, взявши моє обличчя у свої долоні, стурбовано заглядаючи мені в очі. – Прошу тебе, просто живи. Що є за захисним куполом, що ми не зможемо дати тобі тут? Заради кого чи чого ти згодна на такі жертви?

– Які жертви? – Пирхнула я, відмахнувшись від рук чоловіка. – Це ви закрилися у своїх раковинах, боячись навіть усміхнутися. Та ви самі себе закопуєте! Ось чого ти не спробуєш бути трохи емоційнішим? Не приховувати своєї радості чи смутку за непроникною маскою, а ділитися емоціями з іншими? Якщо ти не дичаєш, то можеш зігрівати своїм теплом інших. Подивися на мого охоронця, він був немов робот, овоч якийсь весь цей час, а зараз? Та зараз у нього від одного погляду мене тисяча і одна емоція на обличчі, – хрипко видихнула я і не важливо, що охоронець під явним враженням і, швидше за все, побоюється мене. Боїться, значить, є там усередині щось. Не боїться тільки бездушна колода!

– Але я…

– Для того, щоб інші були нормальними, не треба ж робити щось надприродне та криваві ритуали проводити. Усього й потрібно бути відкритим, відкрити своє серце і душу назустріч іншим.

Адже точно! Наги ж, змії ці підколодні, які ні в чому невинну дівчину вбили. Вони заради своєї наживи це зробили і всупереч щастю сина! Та які нормальні батьки взагалі захочуть, щоб їхня дитина страждала? Це ж шлюб! У горі та радості бачити обличчя зовсім чужої для тебе дівчини щодня і ненавидіти її при цьому.

Ось тільки нагшаси виявилися настільки тугими, що навіть не зрозуміли суті цього «покарання». Ось правду кажуть, не потрібно шукати складних шляхів, все ж як на долоні. Переймись до ближнього любов'ю та співчуттям, допоможи, підтримай і тобі твоє добре вернеться сторицею.

І мені вернеться! Ох як вернеться!

_