Читати книгу - "Вітчим для падчерки, Віта Кросс"

 - Що? Навіщо? - не зрозуміла я.

 - Ти ж хотіла вечірку. Ось ми її і влаштуємо. Сподіваюся ти не проти прогулянки, на якій присутні тільки двоє?

Куточок чоловічих губ поїхав вгору, породжуючи в мені погашений гарний настрій. Який же він красивий. Особливо коли посміхається. В районі серця приємно засмоктало від можливості просто бачити цю крихітну посмішку, подаровану саме мені.

 - Ви серйозно? Але у вас напевно були свої плани? - не в силах приховати усмішку, перепитала я, вже готова зірватися і привести себе в порядок.

 - Елізабет, час пішов, - хитнувши головою, Кевін кивнув у бік будинку, - залишилося дев'ятнадцять хвилин. Не встигнеш, я поїду гуляти сам.

Не витрачаючи більше часу на питання, я рвонула в будинок, забувши про те, що пасербицю кличе прогулятися майбутній вітчим. Швидше за все містер Мітчелл просто помітив в моїх очах сльози, та й видок у мене м'яко кажучи абсолютно не презентабельний, ось і захотів підбадьорити, але мені чесно сказати плювати на причини.

Вечір в компанії Кевіна ... ми будемо удвох .. Хіба міг цей день настільки перетворитися?