Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– Та нічого. Я все зрозуміла – легко відповідаю небажаючі зараз сперечатися з ним через це і втрачати цим дорогоцінний час – Адже ти правий Грейсоне, так буде краще. Та й Дикого я зараз не можу тут покинути самого – мій голос був не зворушний і рівний що-що, а єдине що мені найкраще вдавалося опанувати за цей увесь час перебування тут, так це гарно брехати коли це було потрібно. І повністю змінювати власні емоції, щоб мій співрозмовник цілком і повністю вірив у щирості мох слів. 

Не найкраща моя гордість, але зараз це моя перевага. Краще здатися пригніченою і розбитою малою дурепою, ніж зараз з розумом доводити власну правоту. Адже так я б не мала шансу непомітно вислизнути з його пильного нагляду.

– Я не бажаю помирати знову – додала тихо, адже у кожній брехні повинна бути правда, щоб вона точно спрацювала – Якщо це все, я можу вже йти ато відчуваю страшенну важкість у тілі. – пробелькотіла повільно удавано мляво.

– Ох так…. звісно. Ти можеш йти – з часткою схованої провини посміхнувся мені темний, коли я вже відчинила двері.

– На добраніч – наостанок кидаю темному.

– На добраніч люба – отримую у відповідь зачинивши по собі двері.

Я застигла на місці обпершись спиною об двері вслухалася не дихаючі, куди саме піде темний. Ще завдяки то дрібці магії що я непомітно в нього підселила, я могла відчувати інтуїтивно де він приблизно знаходився. 

Грейсон попрямував у напрямку до тієї зали де знаходився зараз Соні. Трясця! І чим довше я прислухувалася до власних відчуттів, тим більше переконувалася що він йшов саме до дракона. Я тільки надіюся що темний не затримає там дракона на довго. 

Вийшовши за двері назад у коридор, швидко побігла до підземної кімнати одночасно стежачи за місцем перебуванням темного, щоб не натрапити тому на очі. Спершу я хотіла піти до Соні, але так як зараз там був Грейсон плани змінилися. Надіюся що Соні не забариться і прийде до мене зовсім скоро.

Буквально добігши останні метри до залізних дверей підземної кімнати, рвучко їх відчинила й побігла прямо вниз по сходах зачинивши по собі двері. Вже всередині я створила такий же малий купол що маскував мою магію, почала чекати на дракона перебираючи всі можливі варіанти розвитку подій.

Якщо вже в мене не виходить підживити його душу магією, то треба спробувати інший метод! Що до того сумнівного і не досить стабільного варіанту який в мене залишався я його перестала розглядати ще давно. Обравши новий спосіб який видався мені більш реальним.

Все ж в мене залишилася всього лиш одна єдина спроба, яка вибивала всю землю в мене з під ніг, бо від неї зараз залежали дуже цінні для мене життя.

Мій погляд знову впав на останнє скерипі що було зроблене Беном. Не дарма я залишила саме його наостанок, адже воно було зроблене найкраще з усіх п’яти. І гарно підходило для того, що я зараз збиралася з ним зробити!

– Ох ти вже тут! – полегшено видих Соні що виринув з темряви сходів.

– Я вже думала що ти не прийдеш.

– Та де там! Втекти від старого хоч і важко, але реально – переможно виголосив він – Та й, як я міг проґавити власне заселення у нове тіло.

– І то вірно – погодилася перевіряючі чуттями наскільки зараз далеко знаходився темний.

– Думаєш вийде витягнути з мене магію Тіні? – Соні схвильовано подивився прямо мені у вічі і в його світло карих очах я бачила невпевненість і страх знову стати іграшкою в руках Тіні.

– Думаю що так – впевнено мовила хоч і сама не знала, чи це й справді можливо. Адже я не те що не бачила у ньому сторонньої магії, я її навіть не відчувала. 

– Тоді зроби це! – рішуче мовив молодий дракон додаючи мені своїм настроєм більшої впевненості, особливе подальші слова – Адже в тебе є ідея як саме це зробити?

В мене на губах розтягується така ж змовницька усмішка як і у дракона.

– Ну звичайно. Питання полягає лише в тому, чи ти готовий пограти з власною долею і ризикнути?

Соні хмика оголивши зуби в кривій посмішці з викликом відповіда.

– Завжди готовий!

Ловіть новиночку! І дуже дякую за ваші серденька, підписку і коментарі!!!(≧∇≦)ﾉ Пртємного вам читання!