Читати книгу - "Виходь за мене, милий, Міа Натан"

Максим.

Те, що найбільше хвилювало мене після повернення в Гонконг, таки сталося. Аніта! Вона знову настирливо, з усією своєю енергійність та наполегливістю, намагається влізти в моє життя! Але моє життя зараз тісно пов’язане з життям Каті, моєї дружини.

Я, як ніколи раніше, відчуваю свою відповідальність за когось, крім себе. Вона така вразлива! Сильна, і водночас із серцем нарозхрист! Занадто відкрита. Якось Катя сказала, що надто сильні почуття відбирають у людей частинку їхніх душ, роблять беззахисними. Це вона про кохання до мене. Я зробив її такою. Виставив її серце у якості мішені для таких як Томас з Анітою. Тож, мені (Й нікому більше!) її захищати. Від них, від себе, від усіх негараздів цього світу.

А якщо Катя завагітніє?.. Тягнути нам нема куди. Щоправда, ми з нею ще про дітей не говорили. Мені здається, вона ще не готова до таких розмов. Ми одружені всього нічого. Але, можливо, завагітніємо й без зайвих розмов… Хай там як, ми кохаємось, що шалені! Презиком я не користуюсь і вона не проти. Я запитав у неї про захист, вона відповіла, щоб я не хвилювався, у неї все під контролем. Значить, швидше за все, пігулки. Дуже ненадійна штука.

Мої думки повернулися до Аніти. Наразі, вона — моя найбільша проблема. Вона з’явилась раптово. Просто прийшла до мене в офіс.

— Привіт! Рада, що ти повернувся. Просто зайшла привітатись, не треба так напружуватись.

— Привіт! Добре, вмовила. Не буду напружуватись.

— А вийде? Раніше ти завжди напружувався, коли ми лишались наодинці. Як зараз.

— Ми не наодинці. Тут купа народу.

— Хай так, — Аніта повільно почала наближатися до мене. — Будеш кликати на допомогу, якщо я захочу…

— Перестань,- зупинив я її.

— Я жартую. Не бійся. Я пам’ятаю про твою дружину. Та і я не самотня. Це, власне, ще одна причина мого візиту. Я зустрічаюсь зараз із Пітером Лау. Ти знаєш, хто це?

— Звичайно, знаю. Його називають суперменом азійського бізнесу. Нерухомість, свій банк, курорти, готелі, шоу-бізнес і ще бозна скільки різного. Ти похизуватися зайшла?

— Майже, — посміхнулась вона. — Я, на відміну від тебе, старих друзів не забуваю й не уникаю. А Пітер якраз шукає, хто буде опікуватись безпекою його активів із погляду інформаційного захисту. Це ж твоя ніша. Я йому розповіла про тебе й він зацікавився. Контракт із багатьма нулями. Якщо хочеш, я організую зустріч.

Я задумався. З одного боку, це просто мрія мати клієнта такого рівня. І це можливість заробити хороші гроші. Але є одне але. І це але — Аніта. Вона нічого просто так не робить.

— Якщо ти боїшся, що я збираюсь якось тобі нашкодити, — вона наче прочитала мої думки, — не переймайся. Клянусь, нічого подібного. Просто, мені приємно з тобою спілкуватись. Але ти ж, як лякливий зайчик, не підпускаєш до себе. А так у мене буде привід інколи бачити тебе.

Тільки-но я зібрався відповісти, що це не дуже добре, вона додала:

— На те, що я буду тебе домагатися не розраховуй. Я не збираюся ризикувати своїми стосунками з Пітером заради інтрижки з тобою.

Одним словом, я не зміг пройти повз таку вигідну пропозицію. Тож, після доволі складних перемовин, я так розумію, не без допомоги Ніти, ми підписали супер вигідний для нас контракт. І робота закипіла!

Попервах, Аніта дійсно майже не нагадувала про себе. Потім усе частіше почали приходити повідомлення від неї. Потім вона майже кожен день почала з’являтися в офісі. Начебто до Томаса й мимохідь навідувалась до мене, дізнатися як йдуть справи за контрактом із Пітером.

Я важко переносив ці візити. Постійні натяки, намагання доторкнутися, вічне: «А пам’ятаєш, як ми…». Це було виснажливо, але я терпів.

Але коли вона влаштувала показову провокацію в пекарні й довела Катю до істерики… Це було занадто!

— Ти за кого себе маєш? За ляльковика, що смикає за ниточки?

— З твоєю коханою дружиною спрацьовує стовідсотково! Мені варто тільки підійти до тебе, ні, тільки поглянути у твій бік — бінго! Вона готова! І ти звинувачуєш мене в тому, що вона в тебе божеволіє від ревнощів на рівному місці? Я хоч раз тебе пальцем торкнулась? Чи може щось їй збрехала?! Якого біса ти кричиш на мене? Розбирайтесь між собою! До чого тут я!

Я навіть не знайшов, що відповісти. Попри те, що я чудово розумів, що вона робить, формально вона була абсолютно права. Відчувається рука майстра! І я знаю його ім’я. Томас!!!

Попри те, що ми працюємо в одному офісному центрі, Томаса я не бачив дуже давно. На відміну від Ніти! Біля Каті він також, наче, не з’являвся. Усе це дуже дивно. Отож, я повинен бути постійно насторожі.

Проблеми виникали з Катею. Вона не з тих, хто буде сліпо підкорятись чоловікові. Тому періодично Томасу з Анітою вдається її переконати в тих речах, що потрібні їм. Але не надовго. Вона занадто розумна. Єдина проблема — її ревнощі. Вони підривають її довіру до мене. А це їм на руку.

***

Скажу зразу, станом на зараз я не знаю, що це було. Але це було так страшно, що я не хочу й не дозволю, щоби щось подібне повторилось.

Одного вечора (це було в четвер, як зараз пам’ятаю) я повернувся додому як зазвичай. Але Катрусю вдома не застав! Таке було вперше! Вона завжди чекала мене з вечерею. Щоби ви зробили в такій ситуації? От і я зателефонував їй. Електронний голос відповів, що абонент не може прийняти мій дзвінок! Рівень тривожності досягнув максимуму! Але це був тільки початок! На мій мобільний прийшло повідомлення з невідомого номера: «Шукаєш дружину? Вона в нас, не переймайся! Твоя солодка дівчинка в міцних чоловічих руках! Якщо хочеш приєднатися… 1 000 000$ на рахунок такий-то до 8-ї ранку й матимеш адресу з її місцеперебуванням. Звісно, якщо не забажаєш доєднати до наших сексуальних ігор ще й поліціянтів. Це буде коштувати дороще… Твоїй ніжній дружині.»