Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Закохана В Диявола, Ксю Бадб 📚 - Українською

Читати книгу - "Закохана В Диявола, Ксю Бадб "

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Закохана В Диявола" автора Ксю Бадб. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 43
Перейти на сторінку:
ЄЛИЗАВЕТА

- Молодець  Лізі, впоралася надзвичайно добре.

Шательє плескає мене по плечу, і ми сідаємо в авто. Девід залишився лежати на даху. Його тіло нікого більше не цікавило. Шательє знає, що я не промахуюсь, а я не могла вчинити інакше.

Перша наша зустріч була запланована. Той випадок у казино, все саме так і мало статися. Я добре зіграла свою роль. Мене для цього готували. Можливо, не саме для історії з Девідом. Але все ж іншого варіанту просто не могло бути.

Ми їдемо мовчки. Ніхто нічого не обговорює, але посмішка на обличчі чоловіка поряд каже дуже багато.

Не промахуюсь. Я не маю почуттів. Я вихована як зброя. Зброя в руках чоловіка, який хоче здобувати все, на що поклав око. Тому сьогодні я ідеально виконала свою роботу. А зараз їду до будинку, який можна назвати моїм домом.
Я не пам'ятаю свого дитинства, крім того, моменту, як я опинилася в цьому будинку.

Мені було п’ять. Цей чоловік сказав, що тепер він мій і тато, і мама. І всі його накази виконуються без будь-яких сперечань. Перший мій непослух був жорстоко покараний. Шрам на тілі залишився дотепер. Ще декілька разів і з десяти років жодного заперечення пану Шательє. Він наказує, і я виконую.

Сьогодні сталося все саме так. Пан Сореро не мав шансів на життя. Він сам допустився цієї помилки, підпускаючи мене значно близько. А я гарно зіграла. Я собою пишаюся.

Що буде далі – невідомо. Але я знаю точно, що в Шательє завжди знайдеться для мене нова робота. Коли ми під’їжджаємо до будинку, він зникає у своєму кабінеті, не кажучи мені ні слова. Цього достатньо, щоб я пішла в кімнату, яка колись була моєю. Вона залишається моєю і тепер.

Впала на ліжко. Лежу і дивлюся в стелю. Що ж, сьогодні щось у мені надломилося. Я не знаю, як це пояснити, але десь глибоко в грудях починає нити. Невже в мені оживають якісь почуття, на які я, в принципі, не маю права? Жалість до себе? Чи все-таки я шкодую про свій вчинок? Ні. Скоріше, перше. З думками про минулі два тижні, про останні слова Девіда, я засинаю. Точніше, мене просто вимикає.

Емоції виливаються через край. І серед ночі я прокидаюся в сльозах.
- Лізі, візьми себе в руки...

Встаю та витираю вологі очі. Потрібно сходити в душ та забути про все, що сталося. Холодна вода не допомагає викинути думки.

Досі думаю про те, що тіло Девіда лежить на даху. І хоча, можливо, його вже забрали охоронці. Я впевнена, що чоловік не приїхав туди сам. І коли він довго не виходить на зв'язок, по нього в будь-якому випадку повинен був хтось прийти. Але все одно думка про те, що він досі може лежати там, не дає мені спокою. Я нічого не зміню. І казати мертвому тілу якісь слова також немає сенсу. Але що мені насправді робити?

Спускаюся на кухню та наливаю віскі. Шательє ніколи не забороняв мені пити. І за це йому дякую. Зараз на столі стоїть пляшка алкоголю і стакан. Що ж, чоловік, напевно, здогадувався, що це мені знадобиться.

Це моє перше вбивство. І хоча 21 рік я до цього готувалася, ніколи не думала, що справді зможу так безжалісно випустити кулю в груди людині. Людині, яка сказала, що кохає мене.

Декілька склянок алкоголю, і повертаюся назад у ліжко, вимикаюся. Не знаю, що буде завтра, але про це я подумаю потім.

На ранок голова ниє чи то від емоцій, чи то від спогадів, чи то від алкоголю. Я одягаюся, приводжу себе до ладу, тоді спускаюся вниз. Мені потрібно обговорити з паном Шательє деякі нюанси, наприклад, те, що зараз є фірма, яка належить мені, хоча колись він сказав одну фразу, що мені не може належати нічого, тому що я його власність.
- Єлизавето, як добре, що ти спустилася, я тебе чекав.

Шательє сидить за обіднім столом та п'є свою гірку каву. На його обличчі огидна посмішка, яку я ненавиджу з самого дитинства.

- Слухаю пане, будуть якісь накази?

З ним я завжди говорю в одній інтонації, тому що до сьогоднішнього дня боюся, що знову можу бути покарана, як колись боялася маленькою дівчинкою.

- Оскільки ми позбулися пана Сореро, — при згадці про Девіда щось знову сильно стискає в грудях, — я вирішив, що ти можеш бути вільна. До того моменту, поки ти мені знадобишся.

Такого повороту подій я явно не очікувала.

- У якому сенсі вільна? - Він переводить на мене здивований погляд.

- У прямому, Єлизавето, ти можеш жити своїм життям, але якщо ти мені будеш потрібна, я тебе знайду.

Невже мене відпускають з цього короткого ланцюга? Я сама не вірю в його слова.

- Тобто я можу робити все, що захочу, спілкуватися та жити з ким захочу?

Він видихає явно знервовано.
- Саме так, Єлизавето, я щось незрозуміло тобі пояснив.

Не знаю, як на це все реагувати, але дійсно рада тому, що зможу хоч трішки пожити для себе. Мені ще потрібно зустрітися з Едом та пояснити тому падлюці, що його поведінка не те, що не дуже хороша, а пиздець, яка неправильна. 

Так, Едвард також був у курсі цієї ситуації, і він повинен був мовчати, але якимось чином той мудак закохався в мене і вирішив, що він лицар на білому коні, який врятує мене від Шательє. Що ж, з ним я розберуся потім.

Збираюся вийти з будинку, але голос Шательє мене зупиняє.

- До речі, Єлизавето, якщо ти збираєшся знайти Едварда, то не намагайся.

Його посмішка каже більше, ніж могли сказати його слова. Що ж, я не шкодую, що з ним сталося саме це. Я впевнена, Шательє дізнався про його намагання видати таємницю і точно впевнена, що з ним зробили. Нехай. Це не мої проблеми. Ед сам винен у тому, що не вміє тримати емоції в собі, а язик за зубами.

Виходжу з будинку і вперше вдихаю на повні груди. У 21 рік я стала вільною. Звісно, це не повна свобода, але навіть думка про те, що якась частина життя знову належить мені, окриляє. А потім неначе ніж заходить мені в серце.

- Потрібно дізнатися, що з Девідом.

 Не знаю, звідки ця думка береться в моїй голові, але я мушу це зробити. Не вигадую нічого кращого, як поїхати до нього в будинок. Що ж, це не найкраща ідея, якщо служба безпеки знає, що стріляла в нього саме я, мені не жити. Але інших варіантів немає.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 30 31 32 ... 43
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Закохана В Диявола, Ксю Бадб », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Закохана В Диявола, Ксю Бадб "