Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Пограємо в любов, Зоя Лістрова 📚 - Українською

Читати книгу - "Пограємо в любов, Зоя Лістрова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пограємо в любов" автора Зоя Лістрова. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 78
Перейти на сторінку:
Глава 18.

Ми зайшли в мою кімнату, і я зрозуміла, що це була погана ідея.

Коли лягли спати, ліжко виявилось для двох замале. Вранці прокинулася, а він зовсім поряд. Він, той про кого я колись мріяла, зараз він поряд зі мною, а я не можу до нього навіть торкнутися. І все тому, що я пам'ятаю образу, і не дозволяю собі розслабитися.

Я встала, пішла прийняти душ, коли виходила просто у дверях, зіткнулася з ним.

- Ти довго займатимешся тортурами?

- Я не розумію, про що ти.

– У мене одне бажання, і це ти. Ти залізла у мої думки, у мої фантазії. Звідки ти взялася?

- Ти сам мені це запропонував і на все погодився, - я хотіла пройти, він простяг руку.

- Стоп. Виходить, якби я не погодився на безглуздий договір, між нами не було б перешкод.

- Ти все правильно зрозумів, і не тільки перешкод, ми взагалі були б у різних кінцях світу.

- Ліза, ти, ти, гаразд,   - він опустив руку, я пройшла.

 

Наступного ранку ми прокинулися взагалі обнявшись. Я як завжди прокинулася перша, мені стало кумедно від цієї ситуації. Спочатку я помилувалася Германом. А потім вирішила зробити йому маленький скандальчик.

- Герман, - голосно покликала. Він розплющив очі - Ти нахабнів, тобі не здається. Що це означає. Спатимеш на підлозі. Договір порушуєш. - Він не думав прибирати руку, він обійняв мене міцніше.

- До біса договір. Давай забудемо про нього.

- Можливо я подумаю, - сказала, щоб він відстав.

 Все заходить далеко, він надто близько, я можу здатися. Я здається його кохаю, але він не повинен здогадатися, інакше я зникла, я пішла в душ.

 

Наступного ранку, прокинувшись, його не було поряд. Дивно, так рано встав. Тільки я підійшла до дверей ванної, вона відчинилася, він стояв з рушником на стегнах, його рельєфне тіло, схвилювало мою уяву. Я набрала повітря, він узяв мене за руки, притягнув до себе та почав цілувати. Я маю це припинити, але ж мені так добре, здається я його теж цілую. Я різко відсторонилася.

- Нічого не кажи, - пригрозила пальцем.

- Мовчу, - він усміхався.

Я приймала душ, лаяла себе, що піддалася на його провокацію. З ним треба суворіше, і зі мною теж. Цілуватися захотілося. Я вийшла, він усміхався.

- Провокатор.

- Може вистачить стримувати свої почуття.

- Стримувати нема чого, у нас просто договір.

- Лізо, я тобі вже пропонував, може, ну його договір. До того ж ти...

- Мовчи. Герман, згідно з договором, ми граємо в кохання і не більше. І все заради твого батька. Ми б навіть поряд не були, якби не він.

- Ти не віриш у те, що я люблю тебе?

- Германе, ти сам розберися у своїх почуттях. Ось дивись, ми весь час разом, та ще й договір, у тебе пов'язані руки, тобі нудно, ось ти вигадав собі кохання. У нас гра у любов і все. Крапка.

- Я тебе люблю, я знаю це точно. А те, що ти кажеш, це нісенітниця. Це ти не можеш вийти з гри і зрозуміти, що є реальність, в якій існує любов. Так, ми почали все з гри, а потім втрутилося життя з усіма своїми почуттями. Ліза, прокинься,  - я мовчала -.Ну гаразд, грай за своїми правилами, а я просто тебе любитиму. Сподіваюся, я розбуджу твої почуття.!!!!!!!!

Як хотілося сказати, що колись давно ти їх убив. І можливо вони починають просипатись. Я змовчала, вкотре не наважилася нагадати йому, хто я. Чому так вчинила? Та тому що, я собі забороняю в нього закохатися. Я борюся сама з собою, люблю та забороняю собі проявити почуття. А сьогодні я зрадила себе, відповіла на його поцілунок і мені сподобалося. Але я ще не дозволяю собі забути і закінчити гру.

 

Родичі поїхали, і ми повернулися до будинку батьків Германа. Ми були ідеальною парою тільки за наших батьків. На одинці ми були, як кіт з собакою.

Павлу Олексійовичу ставало гіршим.

- Давай переїдемо хоч на пару днів. Я не можу дивитися, як батько вмирає. Не можу, розумієш, не можу. Я хочу так напитися що б забутися. Я знаю, що ти скажеш, терпи. Не можу.

Ми сиділи на ліжку, кожний з свого боку. Я встала і сіла біля нього, та поцілувала. Він одразу зреагував. Я не чинила опір, коли він пошепки спитав «ти не проти» і розв'язав пояс на халаті. Халат сповз, він почав цілувати плечі, потім звільнив мене від сорочки і повільно поклав мене продовжив цілувати. Коли він став цілувати груди, і нижче, я відчула теплу хвилю, яка пройшла по моєму тілу. Потім він злегка стиснув груди і цілував граючи сосками. Мені було приємно, моє тіло бажало ласки. Я ще не одного разу таке не відчувала.

- Я дуже люблю тебе. Ти така гарна та бажана.

Потім він підвівся, і при мені роздягнувся. Я побачила вперше збудженого чоловіка, він навис наді мною та продовжував цілувати та пестити мене. Потім я відчула його і мені було приємно те, що відбувається. Він повільно входив, я відчувала блаженство та щастя. Моє тіло відповідало йому у такт. Потім сталося неймовірне відчуття, яке не описати словами, немає таких слів описати. Ми лежали, важко дихаючи. Він повернувся до мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 30 31 32 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пограємо в любов, Зоя Лістрова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пограємо в любов, Зоя Лістрова"