Читати книгу - "Фермерська романтика, Валерія Оквітань"

Свят його знову штовхнув.

— Дурень, — старший простягнув Тасі руку, пропонуючи свою допомогу. — Не звертай уваги, в нього язик незалежно від мозку працює. Ти точно не забилась?

— Та точно, — нервово відповіла дівчина, струшуючи з себе залишки сіна, бруду та екскрементів. — Ціла я, не хвилюйся. Але напевно мені треба це все з себе скинути. І прийняти душ. Від мене смердить.

Святослав не насміхався з дівчини, бо розумів, як вона могла себе почувати, а тому був розумнішим. А от про Євгена цього не можна сказати. Реготав він їй у спину довго ще. 

Більше Тасі не хотілось на ферму, не хотілось екскурсій чи ще подібних справ. Але зізнатись бігати від корови було набагато приємніше, ніж від її колишнього.

— Ну справді, альпійським лугом від тебе не пахне, — крикнув їй Євген, за що отримав від Тасі сердитий погляд, а потім і зовсім непристойний жест, який вона спробувала замаскувати. 

А чи намагалась вона це замаскувати насправді?