Читати книгу - "Секрети родини Бенет 2. У полоні Хаосу, Кері Блек"

- Звідки ти його тоді знаєш? - вирішила скористатись ситуацією. 

- Я знаю його ще з пʼяти років. Він тоді допоміг моєму татові вийти з боргової ями. Навчав його бойовому мистецтву та врешті тато відкрив приватну школу для бойових магів, яка зараз є однією з найкращих в столиці. А потім він зустрічався з моєю тіткою та щось в них не зійшлось та він її відверто ігнорував. Якщо правдиво, я взагалі вважаю його не сімейною людиною. 

- Чому ж? - намагалась не дивитись на його відчайдушні спроби приховати те, що внизу. Хоча це було важко, адже книга була яскраво зелена з великим надписом «Один кінь в полі не воїн». 

- Тітка говорила, що він завжди працював і часу на відносини в нього не було, - розповідав він далі. - Та якщо чесно Майклові схоже потрібно від жінок одне... 

Георг прикрив рота рукою. 

- Чому я вам розповідаю це? - зглитнув він. 

- Ти під заклинанням правди, - відповіла йому. - Не питай, як це сталось, але краще тобі йти звідси. 

- Так , ви праві, - він опустив погляд. - Але викладачко Бенет, будь ласка не говоріть про цей інцидент Майклові. Я вас дуже прошу. 

- Не скажу, - махнула рукою, заспокоївши студента. - Йди вже.

Георг поспішно кинув книгу та розвернувся. Але зупинився біля дверей та невпевнено переступав з ноги на ногу. 

- Що ще? - стомлено видихнула, чекаючи коли студент задасть цікаве йому запитання. 

- А Олівія теж під дією заклинання? - тихо запитав він та в мене не було вибору, як лиш махнути головою в підтвердженні. - Цікаво… - протягнув він та зустрівшись поглядом зі мною швидко опустив очі. - Не кажіть Майклу про…

- Заради Хаосу, геть звідси! - не витримала я. 

Тобто Майкла він боїться, а те, що моя психіка постраждала йому все одно? Я нервово хмикнула та відчула, як браслет завібрував. 

Майкл. 

Серце пропустило лишній удар. Це ж треба яке співпадіння. 

«Опівночі запрошую на побачення, викладачко Бенет», - побачила повідомлення, яке яскраво висвітлилось на браслеті. 

Я фиркнула. Та пішов він зі своїм опівночі. 

«Не бурчіть викладачко, ми підемо робити те, що вам неодмінно сподобається»

Я фиркнула ще голосніше. Це ж треба який самовпевнений. 

«Виключіть свою бурхливу фантазію» - я так і відчула, як пише він це зі знущальною посмішкою. 

«В ліс підемо, в заборонене місце. Там є дещо, що вам буде цікаве. Та квітне лише опівночі і лише сьогодні». 
 

Від автора: 

Візуалізація до розділу:

Книга, яку знайшла Кара