Читати книгу - "Королева місяця та сонця, Дроянда"

Настав день іспиту. Всі старанно готувалися, але навіть найрозумніші учні не могли передбачити, наскільки складними будуть завдання.

Коли екзамен закінчився, друзі зібралися у дворі академії. Вони сиділи на лавках, трохи засмучені.

— Це було… дуже складно, — першою заговорила Дейла.

— Я думав, що знаю все, але деякі питання були несподівані, — зітхнув Марс.

— Головне, що ми не здалися, — сказала Тана.

Нортон поглянув на всіх і спробував підбадьорити:

— Ми все одно молодці. Навіть якщо результат буде не таким високим, це лише один із кроків на нашому шляху.

Агафія кивнула:

— Ми стаємо кращими не через оцінки, а через те, що не боїмося труднощів.

Дроянда усміхнулася:

— Ми стаємо кращими не через оцінки, а через те, що не боїмося труднощів.

Макс і Марк підняли руки догори:

— А ще після важкої роботи треба відпочити! Пропонуємо влаштувати невелике свято — просто тому, що ми намагалися зробити все можливе!

Всі засміялися. Так, іспит був важким, але він не визначав їхню цінність. Вони знали, що завжди є куди рости, і були готові продовжувати свій шлях, підтримуючи одне одного.

Вечірка після важкого іспиту

Після довгого дня всі зібралися у великій кімнаті академії, щоб відпочити та трохи розвіятися.

— Ну що, хлопці та дівчата, настав час забути про іспит і просто розважитися! — оголосив Марк, ставлячи на стіл велику миску з попкорном.

— О, нарешті! — засміявся Нік. — Я вже думав, що ми цілий вечір будемо говорити про завдання.

— Агафіє, Дрояндо, ви вибрали фільм? — запитала Василиса.

— Так! Щось фентезійне й захопливе, — відповіла Дроянда, запускаючи фільм на великому екрані.

— Але перед тим, як усі зануряться у кіно, пропоную зіграти у "Будилочку", — підморгнув Влад.

— Так! Я люблю цю гру! — підтримала Дейла.

Всі стали в коло. Марс узяв невеликий дзвоник, що виконував роль "будильника", і заховав його за спину.

— Готові? — запитав він.

— Готові! — закричали всі.

Гра почалася, і кімнату наповнили сміх та жарти. Нортон намагався заплутати всіх, Василиса ловила момент, щоб підглянути, а Тана й Нік сперечалися, хто краще відчуває рухи інших.

Коли гра закінчилася, вони всі зручно розташувалися перед екраном і почали дивитися фільм.

— О, ось це справжній відпочинок! — зітхнув Макс, жуючи попкорн.

— І знаєте що? — сказала Агафія. — Незалежно від результатів іспиту, ми все одно найкраща команда.

— Сто відсотків! — підхопив Марс, і всі разом підтримали його.

Вечір був теплим і веселим. Вони зрозуміли, що найголовніше — це підтримка друзів, і що навіть після складних випробувань завжди є місце для радості.