Читати книгу - "Зіграй зі мною, Ліана Меко"

А це було навіть кумедно - те, яке потрясіння викликали в однокласників дії Дара. Буквально фурор. Пацани перед фізрою в роздягальні мало не катували: що це ще за благодійна акція допомоги диким і знедоленим? Дарій віджартувався - мовляв, Дінку вирішив позлити: вона його кинула, невдячна, треба помститися (насправді кинув її Дар після того, як дурепа баті його здала, але однокласникам це знати необов'язково). Ну і над Герасимовою заодно поприколюватися наостанок, а то ж школа закінчиться, і згадати нічого буде...

Пацанів пояснення задовольнило: їхню з Дінарою сварку в четвер не бачив тільки сліпий, та й сама вона такі скривджені гримаси сьогодні корчила, що ні в кого не виникало сумнівів - стосунки ідеальної парочки зруйнувалися, а отже, творити всіляку дичину й тріпати одне одному нерви, загострюючи розрив, - цілком логічно.

Реакція Герасимової теж була захопливою. Було видно, як її кришить від злості, але вона намагалася тримати себе в руках, а Дара це тільки сильніше підбурювало. Хотілося притиснути її сильніше, вивести на емоції, пробити пролом у цій непробивній стіні. Ну не могла вона бути такою неприступною і невразливою, як хотіла здаватися, просто не могла. Кого б вона з себе не вдавала, Дар був упевнений: ніщо людське їй не чуже, і ніщо дівоче - теж...

Мабуть, від усієї цієї ситуації можна було б навіть кайфонути. Якби ще не батько зі своїми заборонами і панікою... Так, було відео, Дар бачив запис: розгледіти на ньому щось не було можливим, одні лише обриси - занадто велика відстань. Але запис-то вилучили і знищили. Людина на відео - свідок, про якого так переживав батько, підскочила до Герасимової вже тоді, коли Дар пристойно від'їхав, навіть при денному світлі важко було б розгледіти номери, а вночі - тим паче. Ну хіба що марку б встиг побачити, то скільки тут таких роз'їжджає?

Навряд чи обставини були справді загрозливими, батько явно перебільшував масштаби небезпеки, але хоч би що там було - перестрахуватися і дізнатися докладніше про ту ніч усе одно не завадило. Та й не міг Дар з упевненістю стверджувати, що нічого в підсумку не випливе. А значить Герасимову треба було розколоти...

Після фізри була хімія. Хімічка - жінка неуважна і непунктуальна, всі звикли, що вона вічно спізнювалася на урок, втрачаючи то ключі, то зошити, то журнал. Ось і сьогодні, дзвоник на урок продзвенів, а весь клас, підперши стіни, стирчав біля зачиненої аудиторії, чекаючи на вчительку. Дар разом із хлопцями з команди, як зазвичай, підійшов останнім - їм особисто за розпорядженням директора давали знижку і більше часу на відпочинок і душ після гри - усе-таки команда представляла не тільки школу, а й усе місто.

Пройшовши коридором, Дар одразу ж вичепив поглядом Герасимову - вона стояла трохи відокремлено, спершись попереком на високе підвіконня і втупившись у підручник, - і двома широкими кроками підійшов до неї впритул. Схилився над дівчиною, спершись на підвіконня і тим самим відгородивши її від тут же звернених на них зацікавлених поглядів.

- Привіт. - Простягнув неголосно над головою дівчини. Герасимова повільно підняла погляд і задерла підборіддя. Трохи нахиливши голову вбік, подивилася Дарію в очі, ледь не з викликом.

- Підійдеш ближче - отримаєш коліном між ніг. - Видала з абсолютно незворушним виразом обличчя, лише вже звично погрозливо блиснула очима, і знову опустила погляд у книжку.

Дар, піднявши брову, усміхнувся. Та він, власне, і не збирався ближче. Нащо? - Скорочувати відстань зазвичай хочеться з об'єктом, який щонайменше викликає сексуальний інтерес. А це - точно не про Герасимову.

Такі, як Герасимова, не приваблювали його. Він у принципі не дивився на неї ніколи як на дівчину. У нього й думки навіть такої не виникало, щоб наблизитися, бажання - тим паче. А сьогодні він і так стояв близько - набагато ближче, ніж зазвичай. І, до речі, що цікаво, - не відчував ані дискомфорту, ані відторгнення. Це було... на диво, навіть якоюсь мірою приємно.

Вона була невисокою - майже на голову нижчою за нього, і тендітною, не дивлячись на маніяцький блиск в очах, жіночною. Від неї приємно пахло милом, одяг - хоч і поношений, але цілком охайний, чиста шкіра, і навіть здичавіле волосся сьогодні - в якійсь подобі порядку: вона точно не мало часу витратила зранку в спробах приборкати зачіску, щоб вона закривала добру половину обличчя.

Герасимова не була красунею, і не була сексі, але її цілком можна було назвати симпатичною.

Так, небезпечною, божевільною, симпатичною дівчиною.

Не бажаючи ризикувати здоров'ям, Дар трохи відступив і став до Герасимової боком.

- За що ти мене так ненавидиш? - Сказав із удаваною образою в голосі.

- Ненавиджу? - Фиркнула дівчина, знову піднімаючи голову. - Яка нісенітниця. Як можна ненавидіти людину, яка заслуговує тільки одного - презирства? - Заявила неголосно, піднявши брови, а потім додала мало не з поблажливістю. - Я не ненавиджу тебе, Шаргородський. Мене від тебе нудить. І знаєш, що добре? - що ти вирішив сидіти поруч. Тепер я зможу втішиться, що знудить мене саме на тебе. - Тицьнувши в його бік пальцем, Герасимова відштовхнулася від підвіконня і рушила в бік дверей, куди якраз нагодилася хімічка.

Дар широко посміхнувся, простеживши за дівчиною очима. А Герасимова-то виявляється не тільки вбивчо непробивна, а й гостра на язик. Це надихало: він точно не занудьгує з цією божевільною. Веселощі в найближчі дні було забезпечено.

***

Після уроків хотів провести Герасимову до дому, але в цей же час було призначено тренування. Не пропускати ж - йому і так лише годину на день на баскет відведено. Заїкнувся було, щоб Герасимова почекала його, так вона аж рот розкрила від такого нахабства, а потім закотивши очі, похитала головою і забралася геть.

Довелося після тренування знову волочитися в діру: не можна було гаяти даремно час, та й без допитливих усюдисущих однокласничків, можна буде поговорити спокійніше.