Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Республіка Шкід 📚 - Українською

Читати книгу - "Республіка Шкід"

236
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Республіка Шкід" автора Григорій Георгійович Білих. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 90
Перейти на сторінку:
class="p1">Той посміхнувся і, засунувши руки в кишені, подивився на своїх.

— А от як сказав, так і сказав.

— Ану, повтори!

— Голодні щури!

Наступної миті кулак Горобця безгучно прилип до носа противника. Бризнула кров.

— А-а-а! Наших бити!

Шпана зім'яла Горобця, але приспіла допомога. Шкідців було більше. Вони замкнули коло, і почалася бійка. Шпана відразу опинилась у невигідному становищі. Їх оточили щільного стіною. Спершу вони билися відчайдушно хоробро, та незабаром з десятка хоробрих половина лежала, а друга полонина вже не билась, а тільки затулялася від ударів, які сипалися на них.

— О-ой! Боляче!

— Досить!

— Не бийте!

Шкіда вже не чула стогонів. Вона розлютилась і десятки рук нестримно, безжально опускалися на голови ворогів.

Побоїще припинив Вікмиксор. Побачивши з вікна, що його вихованці б'ються, він вискочив, лютий, на вулицю, однак, угледівши його, шкідці сипнули на всі боки, лишивши на полі битви тільки побитих противників та Горобця, якого сильно пом'яли, і він не міг утекти.

Ця подія мала свої наслідки. Тільки-но шкідці влаштувались і розставили в будинку меблі, як вийшов наказ завідуючого: «Гуляти нікого не випускати». Хлопці засумували, пробували протестувати, але наказ скасовано не було. А на другий день законодавство республіки Шкід збагатилося новими параграфами.

Цього дня відбулися загальні збори, на які Вікмиксор прийшов з величезною товстою книгою в руках.

Принишкла аудиторія злякано втупилась у цю брилу в чорній коленкоровій палітурці, а завідуючий підняв книгу над головою, відкрив її і показав усім першу сторінку, на якій акварельними фарбами було чітко виведено:

— Хлопці, — урочисто почав Вікмиксор. — Відтепер у нас буде шкільний «Літопис». Сюди записуватимуться зауваження вихованцям, усі ваші провини відмічатимуться тут, у цій книзі. Всі проступки, всі неподобства будуть на обліку у педагогів; по книзі ми судитимемо про вашу поведінку. Не попадайте в «Літопис», це ганебна книга, і нам неприємно буде розгортати її зайвий раз. Проте сьогодні ж при вас я змушений зробити перший запис.

Вікмиксор дістав олівця і, виразно вимовляючи вголос кожне слово, записав на чистому, білому, незайманому аркуші:

«Чорних спіймано при спробі присвоїти казенні фарби».

Хлопці притихли, і всі погляди звернулися на Янкеля. А Янкель опустив очі і не знав, сумувати йому чи радіти, що його ім'я першим попало в цей історичний документ.

Заперечувати Вікмиксору він не міг. Напередодні, коли переносили речі, Гришко особливо запально тягав по сходах тюки з ковдрами й подушками, зв'язані паки книг, посуд та інше шкільне майно. У коридорі, біля входу в учительську, один пакет розв'язався, і звідти випали два початих тюбики фарби. Коли б це було щось інше — може, Янкель і задумався б, але перед цією спокусою його серце художника встояти не могло. Він сунув тюбики в кишеню і тієї ж миті почув над головою голос Вікмиксора:

— Що у тебе в кишені, Черних?

Янкелю нічого не лишалось, як витягти з кишені нещасливі тюбики.

Вікмиксор узяв тюбики, гидливо подивився на Черних і сказав:

— Невже ти, шельма, вже забув, що тебе тільки-но простили й що тобі загрожувало переведення у реформаторій?!

— Вони самі впали, Вікторе Миколайовичу, — пробелькотів Янкель.

— Впали в кишеню?

Вікмиксор наказав Янкелю негайно йти в клас. Цього разу Янкель і не пробував просити вибачення. Нікому не сказавши про те, що сталося, він пройшов у клас і цілий вечір був страшенно сумний. Та ось минула томлива безсонна ніч, настав новий день, і Янкель почав потроху заспокоюватися: може, Вікмиксор у метушні забув за нього? Виявилось, однак, що Вікмиксор не забув. І тепер Янкель сидів під звернутими на нього поглядами хлопців і думав, що відбувся він, мабуть, усе-таки дешево.

Але Вікмиксор не обмежився записом у «Літописі». Походжаючи по їдальні з грубезною книгою в руках, він, щоб навіяти трепет і повагу до цієї книги, розтлумачував вихованцям сенс і значення щойно зробленого зауваження.

— Ось я записав Черних, хлопці: Черних хотів присвоїти фарби. Запис цей залишиться в «Літописі» назавжди. Хто знає, може, згодом колись Черних стане знаменитим художником. І от він сидітиме в колі своїх знайомих та шанувальників, і раптом з'явиться «Літопис». Хтось розгорне його і прочитає: «Черних піймано при спробі присвоїти казенні фарби». Тоді всі відсахнуться від нього, йому скажуть: «Ти злодій — тобі немає місця серед чесних людей».

Вікмиксор запалюється, але, нараз згадавши щось, дав бідному Янкелю спокій і каже:

— Я, хлопці, відхилився. Крім «Літопису», у нас запроваджуються також і розряди. Хочете знати, що це таке? Це, так би мовити, мірка вашої поведінки. Розрядів у нас буде п'ять. У першому розряді будуть ті учні, які за місяць не матимуть жодного зауваження в «Літописі». Першорозрядник — це зразковий вихованець, взірець, на який усі ми повинні рівнятися. Він буде серед інших у привілейованому становищі. Першорозрядники без ніяких перешкод дістають встановлену відпустку, у вакаційні години вони вільно ходять на прогулянку, першорозрядники в першу чергу ходять у театри і в кінематограф, одержують найкращу білизну, взуття і одяг.

— Аристократія, одним словом, — єхидно засміявшись, викрикнув з місця Япончик.

— Так, коли хочеш — це аристократія. Але аристократія не по крові, не спадкова, не паразитична, а така, що дістала свої привілеї заслужено, добилася їх чесною працею і зразковою поведінкою. До речі, бажаю тобі, Єонін, стати колись таким аристократом.

— Де вже нам, — делікатно всміхнувся Японець.

— Тепер з'ясуємо, що таке другий розряд, — вів далі Вікмиксор. — Другий розряд — це учні, які не мали зауваження протягом тижня. Другий розряд теж має право на вільні прогулянки та відпустки, а все інше він одержує в другу чергу, після першорозрядників. Щоб потрапити в перший розряд, треба місяць пробути в другому без зауваження. Третій розряд — це середняки, хлопці, що мають одне або двоє не дуже серйозних зауважень, але третій розряд вже позбавляється права вільних прогулянок, третьорозрядникам надається тільки відпустка. З третього розряду в другий вихованець переводиться тоді, коли тиждень у нього не буде зауважень, якщо ж є хоч одне зауваження, він лишається у третьому.

Шкідці сиділи пригнічені й ошелешені. Вони не знали, що ця громіздка на перший погляд система дуже скоро ввійде в їхній повсякденний побут і станс зрозумілою кожному з них — від першокласника до «старичка».

А Вікмиксор уже розтлумачував новий шкідський «табель про ранги»:

— Тепер далі. Всі, хто мав більше ніж троє зауважень за тиждень, попадають у штрафний розряд — четвертий — і на тиждень позбавляються відпусток та прогулянок. Але… — Вікмиксор багатозначно підвів брови. — Але якщо за тиждень перебування в штрафному четвертому

1 ... 30 31 32 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Республіка Шкід», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Республіка Шкід"