Читати книгу - "Керуй гормонами щастя"

бувають «альфи», що прагнуть різними способами контролювати репродуктивні можливості. Самці, що домінують, відганяють усіх інших від статевозрілих самок. У домінуючих самок буває більше дитинчат і вищі шанси вберегти їх. Тваринами керують зовсім не династичні амбіції. Вони роблять те, що викликає в них приємні відчуття. А все, що стимулює синтез серотоніну, викликає приємні відчуття. Вони не схожі на відчуття від дофаміну, що мотивують на активні дії. Серотонін створює спокійне почуття, що щось вже лежить у вашій кишені.

Заради цього почуття тварина порівнює себе із суперниками і приймає рішення. Коли тварина бачить, що вона більша, сильніша або вища за статусом, прагнення самоствердитися здається безпечним. Коли вона бачить, що слабша, менша або нижча за статусом, думка про самоствердження викликає сплеск кортизолу. Сильні і слабкі тварини спокійно уживаються поруч, оскільки вони добре проводять соціальні порівняння. Люди теж мають потребу в серотоніні, але суспільство не хоче жити «по праву сильнішого». На щастя, воно обмежене законами і соціальними нормами, щоб не допустити агресії. Проте в людини теж мозок ссавця, який постійно прагне до підвищення статусу, порівнює себе з усіма іншими і «веде рахунок». Чи варто дивуватися, що результатом цього стає негативне мислення.

У цивілізованому суспільстві очікують, що людина прагнутиме підвищити свій статус, не принижуючи інших. На практиці зробити це досить складно, тому мозок шукає підказки: які саме засоби були ефективними в минулому. Для нього ефективним видається все, що якось допомогло домогтися поваги. На жаль, зворотна реакція не завжди буває очікуваною, і зусилля стимулювати синтез серотоніну обертаються розчаруванням.

Наші очікування щодо того, як домогтися поваги, створюються ще в молодості. Для деяких таким способом стають поступки. У сучасному суспільстві за допомогою поступок можна отримати і банани, і можливість для продовження роду. Фактично поступку складно вважати підпорядкуванням, якщо ви очікуєте на те, що вам поступляться у відповідь. Припустімо, ви зіткнулися з кимось у дверях. Ви можете дати дорогу: «Прошу вас», очікуючи, що у відповідь почуєте: «Тільки після вас». А що, як ця людина просто мовчки пройде? Можливо, через викид кортизолу ви вирішите, що вона безсовісно скористалася вашою добротою. Щоразу, коли ви підходите до дверей, ваш мозок формує очікування. Люди не завжди відповідають цим очікуванням, що стає приводом для сплеску кортизолу.

Дещо про мозок ссавця…

Тільки після вас. Тільки після вас. Тільки після вас. Ви хочете, щоб я пройшов останнім?

Повсякденне життя складається з рішень, коли варто відстоювати свою позицію і коли краще поступитися. Якщо увесь час доводити власну перевагу, це закінчиться погано, оскільки вийти переможцем з усіх сутичок неможливо. При цьому стратегія постійного підпорядкування теж не обіцяє нічого доброго, оскільки в цьому випадку залишиться лише спостерігати, як банани отримують усі, крім вас. Тож єдиний варіант – оцінювати кожен конкретний випадок. Саме у цьому і полягає функція мозку.

Кожен є особливим

Ви можете сказати, що не порівнюєте себе з іншими, але обов’язково помічаєте, що в когось кращі волосся чи кубики пресу. Мозок людини звик проводити соціальні порівняння. Зрештою, ви попри власне бажання можете почати турбуватися через те, що у вас не таке красиве волосся чи немає кубиків.

У сучасному світі передбачається, що кожна людина постійно відчуває свою значущість, але при цьому не вважає себе кращою за когось іншого. Цей ідеалізований стан має назву «впевненість у собі». Створити таку ілюзію важко, оскільки мозок людини проводить конкретні порівняння. Він відзначає нашу власну слабкість, тому що в природному середовищі це питання виживання. Можна почати думати, що всі інші постійно насолоджуються серотоніном і тільки вам він не дістається. Ви шукаєте способи стимулювати синтез серотоніну, але в кожного з цих способів зазвичай є ті чи інші неприємні побічні ефекти. Щоразу, коли ви ставите себе вище за інших, існує ризик, що вас скинуть із п’єдесталу. Ви можете постаратися залишити після себе якийсь значущий слід, але знову ж таки, навіть у разі успіху задоволення від цього не триватиме вічно і вам доведеться прагнути до чогось іще. Завжди легше замість цього висміяти людину, що домоглася більшого, ніж ви.

Цинізм чи негативне мислення – то зручний спосіб домогтися синтезу серотоніну: без насильства, наркотиків чи зайвої ваги. Можна відчути свою перевагу без виснажливих тренувань у спортивному залі, іспиту на право мати адвокатську практику чи необхідності миритися зі зневагою політиків і бізнесменів. За допомогою негативного мислення ви одразу почуваєтеся на коні, тому що «вони» є «недоумками».

Мало кому подобається жити в атмосфері ярмарку марнославства – люди прагнуть геть до іншого. Можливо, для когось буде втіхою дізнатися, що свій ярмарок марнославства є в будь-якої зграї мавп. У відомому дослідженні шимпанзе добровільно обмінювали свою їжу на можливість дивитися на зображення свого ватажка (та статевозрілих самок).

Результати дослідження павіанів у природних умовах засвідчили, що мавпи набагато більше дивилися на ватажка, ніж на інших родичів. Якщо вам здається, що хтось із людей отримує більше уваги, – знайте, вам не здається. Якщо вас це турбує – усередині вас говорить внутрішній ссавець. Ви не думаєте про поширення своїх генів, але при цьому підвищена увага завжди підсвідомо відчувається як кращі шанси на репродуктивний успіх. Утрата уваги сприймається як загроза виживанню.

Дещо про мозок ссавця…

Якщо вам здається, що хтось із людей отримує більше уваги, – знайте, вам не здається. Якщо вас це турбує – усередині вас говорить внутрішній ссавець. Ви не думаєте про поширення своїх генів, але при цьому підвищена увага завжди підсвідомо відчувається як кращі шанси на репродуктивний успіх. Утрата уваги сприймається як загроза виживанню.

У тваринному світі соціальне порівняння має пріоритет над їжею. Перш ніж схопити їжу, тварина завжди спочатку озирнеться, щоб подивитися, хто за нею спостерігає, оскільки уникнути травми важливіше, ніж отримати ласий шматочок.

З тих самих причин соціальне порівняння є більш пріоритетним за секс. Мозок ані на хвилину не припиняє порівнювати вас із іншими і реагувати – іноді так, як вам би того не хотілося.

Свідомий вибір чи ваш внутрішній ссавець?