Читати книгу - "ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє"

Навіть ми були сліпими. Хотіли розвивати майбутнє прямої реклами, але не просували інших змін і не переосмислювали дисплейної реклами. Ба більше, ми геть не думали про електронну торгівлю, коли запровадили GNN. Інтернет лишався простором статичних сторінок. CGI (Common Gateway Interface — Загальний інтерфейс шлюзу) — стандарт Роба Маккула для взаємодії веб-сервера із внутрішньою базою даних — з’явився тільки наприкінці 1993 року90. (Цей інструмент забезпечив технологічну базу для електронної торгівлі). eBay та Amazon були засновані два роки потому.

«Сліпота» — поширене явище в нашій спільноті. Стів Джобс спершу був проти додатків сторонніх девелоперів на iPhone91. Тревіс Каланік тривалий час скептично ставився до пірингової моделі92. Та й узагалі перевезення пасажирів без ліцензії було нелегальним заняттям. Лише завдяки Сунілові Полу, який домігся від CPUC дозволу на цю модель, виникла нова парадигма. Тоді компанія Lyft, а потім Uber, вхопилася за нову можливість.

Ось вам і свіжіший приклад того, як колишні уявлення гальмують найдіяльніших підприємців: світ надто довго чекав Amazon Echo, враховуючи, що фіча розпізнавання мови була на смартфонах ще з 2011 року, коли Apple випустила інтелектуального агента Siri. Проте революційну (хоч на позір ніби й незначну) зміну принес­ла Alexa від Amazon, а не Siri чи Google: Alexa була першим смарт-агентом, якого не треба вмикати кнопкою, бо він завжди чує команди власника.

Тоні Фаделл — один із творців першого айподу, засновник і колишній виконавчий директор Nest. Цю компанію придбала Google за 3,4 мільярда доларів і зробила з неї осередок своїх розробок для «розумних» будинків. Якось я сказав Фаделлу: мовляв, як прикро, що Amazon вас обскакала. Однак той відповів: «Та це ж страшно уяви­ти, яка зчинилася б буча, якби Google випустила девайс для “розумного” будинку, що завжди чує кожний звук мешканців!». Через засновану на рекламі бізнес-модель компанії критики вже називають Google «поліційною компанією» й наголошують на ризиках, пов’язаних із величезним масивом даних на користувачів, що стають доступними компанії в ході надання послуг. Тож домашній пристрій, який завжди слухає, не вкладався в голові. Попри те, що пристрій фіксує тільки команди з кодовою фразою, а не кожне слово, Google не наважувалася завдати шкоди бізнесу такою технологією.

Google поставила себе під удар, уживши слово «Google» у назві інтелектуального агента. Кодова фраза «Так, Google...» постійно нагадує користувачеві, хто саме підслуховує. А от користувач сервісу Echo каже «Alexa...», не замислюючись, що Amazon довідується про кожнісіньку розмову в оселі.

Цікаво, що взагалі-то Google була першою. Телефон компанії Moto X завжди слухав команди користувача. Я був у захваті від девайсу і здивувався, коли телефон не набув популярності. Google не розвивала технологію в наступних моделях й у системі Google Home, поки ринок не захопив сервіс Amazon Echo.

У Джеффа Безоса напрочуд добре виходить мислити про немислиме. От 1998-го він збагнув, що час виходити за звичні рамки, розвіювати страхи споживачів, пов’язані зі збереженими даними кредитних карток, і забезпечувати клієнтський досвід нового рівня. Так само згодом він не проґавив слушної миті, щоб запровадити домашні пристрої «з вухами».

Усім підприємцям варто брати з Безоса приклад. Запитуйте себе: що нині немислимо?

Якщо, подібно до Тоні Фаделла, ви не готові перетнути межу немислимого, бо вважаєте, що для цього бракує умов на ринку, принаймні підготуєтеся.

Чекайте елементів пазлу, яких бракує. Нехай і не ви наважитеся вийти за звичні рамки, та коли хтось це зробить, для послідовників-ентузіастів відкриються великі можливості. Будьте напоготові!

Успішним підприємцям не обійтися без уміння дивитися на теперішнє свіжим оком. Творчий підхід виробляється тоді, коли людина бачить змінені шляхи й прямує ними, тоді як решта тупцює на місці зі старими мапами в руках.

Більшість «фішок», які зумовлюють магічний клієнтський досвід в Uber, пропонувалися «задарма» завдяки тенденціям, що я назвав Web 2.0. Інтернет став платформою розвитку програмного забезпечення, що дозволила виходити за межі пристроїв, і провайдери почали надавати ключові підсистеми даних.

Функцією відстеження місця перебування оснащений кожний смартфон. Додатки з легкістю визначають, де зараз користувач. Uber не довелося розробляти нових технологій. Засновники лише скористалися можливостями цієї функції. Додатки на зразок Google Maps і Waze давно регулювали навігацію на смартфонах, зокрема відстежували в реальному часі рух транспорту й добирали оптимальний шлях; мережі Foursquare відстеження потрібне було, щоб користувачі чекінилися в ресторанах і барах, домовлялися про зустрічі з друзями. Uber вивів «чекін» на новий рівень — і то вже напевно. Тоді як Foursquare схиляла користувачів до нових звичок, Uber використала функції широкого вжитку і перевела в турборежим додаток, що ніби тільки й чекав, коли хтось запустить його у ХХІ століття.

Комунікація стала стандартним елементом інструментарію девелопера. Платформа Twilio, створена 2008 року, забезпечувала комунікації, що викликаються програмами у хмарі. Такі комунікації дозволяють пасажирам зв’язуватися з водіями за допомогою текстових повідомлень або телефонних дзвінків. Пасажири й водії узгоджують місце перебування або домовляються про виклик в останню хвилину, зберігаючи в таємниці прямі номери й уникаючи таким чином небажаних дзвінків в інший час. Це важливий інструмент, який захищає приватність кожного з учасників мережі. До 2010 року, коли з’явилася послуга Uber, така функція була вже досить поширеною.

Платежі теж виявилися цінним ресурсом. Сервіси Braintree, Amazon Payments і Stripe подбали, щоб кожний девелопер міг зберігати дані клієнтських кредитних карток і знімати гроші. А от інновація Uber полягала в спрощенні процедури. Непомітно для себе оплачуєш послугу, викликаєш машину в один клік... Людина, яка вперше користується послугами Uber, переживає ХЗ-мить.