Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Смак заборони 📚 - Українською

Читати книгу - "Смак заборони"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Смак заборони" автора Ада Самарка. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 91
Перейти на сторінку:
від холоду долоньці лежало мале серденько з обкачаного хвилями пляшкового скла — майже ідеальної форми.

«Це Знак!» — вирішила Адора й притулила знахідку до посинілих губів. Між іншим, звідтоді минуло 72 дні, а я з цією штучкою жодного разу не розлучалася.

Сповнена сумовитого фаталізму, дивилася в це матове від солі пляшчане скло та пригадувала, як торік із допомогою цвяха проколупала в гарному камінчику справжню наскрізну дірку й тихенько подарувала своєму мучителеві (коли Орисі не було поруч).

По укусі якогось доброго птеродактиля я примудрилась брилою шугонути з пірсу, обляпала вгодовану номенклатурницю з високою зачіскою. Здійнявся вереск, галас, татусь пригрозив уже не знати чим. Коротше кажучи, зі злості я попливла, куди очі світять, і отямилася, обіймаючи червоний буй. Берег був незвично далеко, й тільки звідси я могла побачити любий серцю тент, але головне було не це.

Просто й природно. Я навіть не встигла зачудуватися — уже минаючи човнову станцію, пружною, впевненою ходою трохи зголоднілого хижака йшов сам Альхен, поблискуючи темними окулярами й уважно вивчаючи кожен пляж, озираючись навсібіч, начебто в пошуках когось… І якою твердою, якою цілеспрямованою була його хода! На межі легкого божевілля, невеличкого нервового зриву, я, обіймаючи буй, зрозуміла, цілком тверезо й вірно, що шукає він не просто когось, а мене.

І на душі відразу стало так весело, так хороше, стільки нових сил кинулося в мої змерзлі кінцівки, що я гарним брасом попливла до берега, вилізла на пірс і з криком I did it!!! — застрибала по гарячому бетоні. Здивовані пляжники косо поглядали на мене, а я дуріла й сміялася, пританцьовуючи, і десь там, між майкою і плеєром, привітно кліпало мені зеленим промінчиком скельце у формі серденька.

Альхен мене відразу помітив. Озирнувся, і занепокоєння на його обличчі тут-таки змінилося виразом радості й умиротворення, мускуляста рука злетіла в підбадьорливому жесті, він зупинився, і я навіть відчула полегшене зітхання, що вирвалося з його грудей пестливим теплим бризом. Він був неначе дійсно схвильований моїм зникненням.

— Чого ти репетуєш? — гаркнув татусь із-під пірсу.

— І did it! — весело сказала я.

Альхен послав мені поцілунок, розвернувся й із почуттям виконаного обов’язку пішов назад.

Батько думав, що радикальні зміни в моєму настрої трапилися після того, як я допливла до буя.

Tag Sieben
(день сьомий)

Ранком загоряли за п’ять метрів від їхнього охололого лігвиська. Соньки трикляті! Я жадібно принюхувалась до цієї неприродної порожнечі, начебто сподіваючись знайти хоча б якийсь матеріальний слід їхньої учорашньої присутності. Але все марно.

Спека така страшна, що хочеться плюнути на все й забратися додому, дивитися телевізор. До речі про телевізор — заборону на відик і спілкування з білявкою ще не знято!

Терпляче чекаю грандіозної появи з ліфта. І… фанфари й литаври… Боже, мені завжди подобалося дивитися, як він з’являється з округлого темного ліфтового тунелю — виходить увесь такий свіжий, упевнений у собі, самодостатній до неможливого, позбавлений сантиментів красень. І Створіння з ним нема… А взагалі, мені здається, що дівчисько останнім часом якось засумувало. Можливо, воно, як і всі жінки, крім Віри, мріє, що Сашко отямиться, закохається та поступово перевіситься й стане її — як би це правильно сказати — її хлопцем. Ось. А хитра й розумна Віра просто перебуває поруч, настільки, наскільки він дозволяє, так що вона — його м’яка ніжна тінь, вона створює йому надійне затишне тло й вона знає, що коли А. Г. років за 20 втратить колишній інтерес до прекрасної статі та виявиться в сумній самоті, щоб злякано роздивлятися навсібіч, то поряд буде вона, така само мила та спокійна, як і всі ці роки. І отоді вони заживуть…

А моя власна любов до нього настільки безглузда, що я в своєму перевантаженому мозку не можу навіть накидати приблизний сценарій того, яким би я хотіла бачити розвиток наших із ним стосунків. Марення… Стосунки… Та я настільки люблю його, що мені просто достатньо побачити його — сліпуче гарного, в коротких шортах, у світлій майці, в окулярах і з рюкзаком, коли він виходить із ліфта. Ось і все…

Він підходив до мене сам двічі, сідав навпочіпки біля мого лежака й тихенько шепотів щось, ледь торкаючись там, де купальник іде вниз. Татусь милостиво віддалявся у вбиральню з колишньою частотою, а Таня стерегла нас, теліпаючись на білій поперечині під дахом тенту.


У сієсту я нікуди не пішла. По-Перше, це було надто ризиковано. Татусь завдав мені справжнього прочухана, пристрасті й без того розпалилися будь здоров, а тут міг статися вибух, який давно назрів. По-друге, поки це створіння перебувало в обіймах мого всеїдного хижака, я взагалі не мала бажання вживати будь-яких заходів, щоб протиснутися ближче до його вдоволеного тіла.

Провела заповітні дві години, сидячи в кімнаті, як і було наказано татусем. І, зауважте, провела їх дуже якісно, шляхом безсловесного наслання пояснюючи татусеві, що так і не заснув, наскільки неправильно він вчинив. Кожні 15 хвилин я виконувала такі маніпуляції:

1. Наливання шипучого лимонаду в особливо хрусткий пластиковий стаканчик (незмінне падіння пляшки з виливанням холодної рідини просто на татусеву постіль).

2. Ляскання скрипливими дверцятами нашого допотопного холодильника ЗИЛ. Ляскати потрібно було голосно, так, щоб усередині там щось обов’язково падало — і дверцята відкривалися знову, щоб зайвий раз погриміти емальованими судочками й пошурхотіти кульочками.

3. Впускання чого-небудь на купу целофанових кульків просто біля ліжка й потім тривалого порпання в них, буцімто намагаючись це дістати.

4. Клацання кнопками плеєра.

5. (Хоч я тут і ні до чого) нестерпний гавкіт німецької вівчарки (чи сенбернара) просто під вікном.

6. Перегляд касет на фанерній кришці телевізора. Касети падають на підлогу, просто на порожні пляшки з-під хересу й мадери. Пляшки теж падають,

1 ... 30 31 32 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смак заборони», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смак заборони"