Читати книгу - "Первісна. Дорога на Тір Мінеган"

Дійшовши до підвищення, на якому стояв батьків трон, Ейрін опустилася навколішки на м’яку подушку, що її завбачливо поклали біля підніжжя сходинок.

— Государю! — заговорила вона. — Я ваша дочка і перша принцеса Ленніру, але також я є дочкою нашого спільного Отця Небесного, Великого Дива, який у милості своїй нескінченній дарував мені Відьомську Іскру. Мій обов’язок, як вашої дочки, коритися вашій волі, допомагати вам у державних справах, вийти заміж і народити дітей, що продовжать наш рід, а в разі, якщо Див не подарує вам нащадків чоловічої статі, успадкувати від вас корону і правити Ленніром задля добра всіх ваших підданих. Мій обов’язок, як відьми, котрою я народилася з ласки Всевишнього, полягає в тому, щоб опанувати свою силу й поставити її на службу всім людям нашого світу, захищати землю від лихих чаклунів, демонів та чудовиськ. Ці два мої обов’язки є несумісними, оскільки відьма не може бути підданою жодного земного володаря і так само вона не може бути правителькою окремого королівства, звеличуючи його над усіма іншими. Крім того, як відьма, я муситиму дотримуватися цнотливості, щоб зберегти Іскру, подаровану мені Великим Дивом; а отже, ніколи не матиму чоловіка і не зможу народити дітей для продовження нашого роду. Тому, як дочка, я звертаюсь до вас за батьківською порадою і прошу вказати мені, який з цих обов’язків маю обрати.

Ейрін майже слово в слово проказала заготовлену наперед промову, лише змінивши в ній згадку про чорних чаклунів на лихих, вирішивши, що звичайним людям так буде зрозуміліше. Саму ж промову написала для неї сестра Етне вер Рошін — найстарша за віком (але не за статусом) із трьох присутніх у Кардуґалі відьом. Як і раніше, Тір Мінеган представляла наймолодша з них — Шайна вер Брі. В очікуванні своєї черги, вона стояла в першому ряду серед королівської рідні, між Фіннелою та тіткою Ідріс.

— Так, я твій батько, Ейрін, — промовив Келлах аб Тирнан. — І твій король. Та хіба я можу сперечатися з волею Отця всього сущого і Царя Небесного. Якщо Він відзначив тебе своїм даром і поклав на тебе обов’язок захищати світ земний, мені залишається тільки скоритися Його вибору. Як батько, я благословляю тебе, а як король, згоден прийняти твоє зречення. Ти готова відмовитися від свого права на престол?

— Готова, мій королю, — відповіла Ейрін. Вона глибоко вдихнула, вгамовуючи своє хвилювання. — Я, Ейрін вер Келлах із роду Дуґала аб Артира, перед лицем Великого Дива і в присутності леннірських вельмож та представників інших держав, складаю перед вами, государю Келлаше, свої повноваження першої принцеси Ленніру і відмовляюся від усіх пов’язаних з цим титулом прав та привілеїв, включно з правом за відповідних обставин успадкувати королівський престол. Присягаюся безсмертям моєї душі, яка йде крізь Вічність у численних переродженнях, що не висуну жодних претензій на владу в Леннірі, не дозволю нікому висунути їх від мого імені й утримаюсь від будь-яких дій, спрямованих на її здобуття. — Ейрін зняла з голови свій вінець принцеси й поклала його перед собою на третю сходинку трону. Зі зреченням було закінчено, проте залишався ще один важливий момент. Звичайно, Ейрін навіть не здогадувалася, що своїми наступними словами вона завершує здійснення передостаннього пункту Пророцтва про Першу. — Також із болем у серці я мушу відмовитися від вашого імені, батьку, оскільки за правилами Сестринства кожна відьма має називатися на ім’я своєї духовної матері, а в разі її відсутності — кровної. Позаяк попередні носії моєї Іскри невідомі, або ж їх узагалі не було, я приймаю ім’я жінки, що дала мені життя, моєї рідної матері. Віднині прошу всіх називати мене Ейрін вер Ґледіс.

Король кивнув:

— Я приймаю твоє зречення, Ейрін вер Келлах, і приймаю твоє нове ім’я, Ейрін вер Ґледіс. Прошу, встань.

Поки Ейрін обережно підводилася, намагаючись не заплутатись у спідницях, батько полишив трон, спустився по сходинках, оминувши вінець, і взяв її за руку.

— Свої королівські обов’язки щодо тебе я виконав, — сказав він. — Тепер залишились обов’язки батьківські. — І звернувся до присутніх: — Я відпускаю дочку мою Ейрін на Тір Мінеган, щоб вона разом з іншими відьмами боронила світ від Зла. Проте Ейрін ще юна й ненавчена відьма. Хто подбає про неї за моєї відсутності?

— Я, — виступила вперед Шайна. — Найстарші сестри уповноважили мене, Шайну вер Брі, представляти Відьомське Сестринство. Відповідно до моїх повноважень, я беру вашу дочку, Ейрін вер Ґледіс, під свою опіку, оголошую її нашою меншою сестрою й надаю їй титул високої пані Тір Мінегану.

До цього моменту все відбувалося за наперед узгодженим сценарієм. Проте свою наступну репліку король чи то забув, чи, може, останньої миті визнав її занадто формальною, бо просто поклав руку на голову Ейрін і лагідно мовив:

— Щасти тобі, донечко. Нехай береже тебе Див.

Дівчині закортіло кинутись йому на шию й розплакатися, проте вона стримала себе. На це ще буде час. Зрештою, вони не сьогодні їдуть. І навіть не завтра…

Ейрін приєдналася до гурту родичів і стала поруч із Фіннелою. Кузина з усмішкою прошепотіла:

— Вітаю, менша сестро Ейрін вер Ґледіс.

Тітка Ідріс лише погладила її по плечу, а довготелесий дядько Ріс, перехилившись через дружину, сказав:

— Ну от, небого, ти своє вже маєш. А тепер наша черга.

Тим часом король повернувся на трон, прихопивши дорогою вінець, від якого відмовилась Ейрін, і оголосив про те, що, віддавши дочку відьмам, він наразі не має прямих спадкоємців. За його знаком із шеренги найвищих чиновників вийшов головний правник королівства, процитував Шосте Правило Крові й засвідчив, що після зречення Ейрін наявні всі умови для його застосування. А на запит короля,