Читати книгу - "ДО ЕР. Вибране"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "ДО ЕР. Вибране" автора Маріанна Кіяновська. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
«Цей сон ішов не так, як ходять сни…»
Цей сон ішов не так, як ходять сни, А так, як умирають. Шаруділо Йому повітря зимної весни, І відцвітало інше — біло-біло. Кричав шпачок, та врешті пересох Йому у горлі дзвоник ненароком… Наш сон ішов, поділений на двох, І меншаючи в собі рік за роком. «Я хочу збрехати: ніколи тебе не любила…»
Я хочу збрехати: ніколи тебе не любила — Тому що до болю, до болю, до болю люблю. Пливу у вигнання. Від сліз намокають вітрила. І сонце їх сушить, мов крила важкі, з кришталю. Цей серпень — статичний. Від Августа маю дорогу До метаморфози, крізь істини, простір і час. Я хочу сказати: не знаю для тебе нічого. Межа перетворення — віра у кожному з нас… «Є закони тривання між вод. Головне — не втонути…»
Є закони тривання між вод. Головне — не втонути. Іграшкове проміння занурює пальці у море. Раптом прагнеться вмерти — для того, щоб швидше забути. Все — дорога до тебе, крихка, як на обрії гори. Не питай мене, чуєш, про хвилі речей зніщотілі. Це не осінь для тебе — це літо мені для причастя. Не тепер і не тут — не прокинуся. Матиму в тілі Срібну кулю кінця надвечірнього сонця щастя. «Люблю тебе. Може, це справді така любов?..»
Люблю тебе. Може, це справді така любов? І, може, цей острів — нас — омиває море? Ми — спроба початку світу одною з мов, Якою мовчу до тебе, коли говориш. Не знай мене іншу. Не дай мені в досвід слів. Створи мене знову, якою хотіла б бути. Від погляду мерзнуть, мов яблука на землі, Тобою не діткнуті стерплі від болю груди. «А море у дуплах, неначе у мушлях зелених…»
А море у дуплах, неначе у мушлях зелених, Тече і тече. Серед листя бринить шумовиння. Високі, як скелі, стоять не дуби і не клени, А сосни — спиною вростають в стрілчасте проміння. Люби мене тут, ніби фавн із прадавніх буколік. Ген зблискує вітер лускою — і гасне дощенту. Лежатиму тихо, як корінь на камені голім. То з мого надмірного смутку — прибою крещендо. «Скаменіють птахи — і почнуть сумувати за цвітом…»
Скаменіють птахи — і почнуть сумувати за цвітом. Як за братом у других, бо перші брати відтечуть. Це всього лише серпень — не осінь і майже не літо, Розтривожено бджіл серед вісників істини. Суть Тільки тихе «падьом» (перепілка, висока в стернині) Й прохолодна земля (груди повні уже молока). Косить яблука сон, й опадає на яблука сині Не медова роса, а знання аква віта гірка. Це всього лише літа кінець. Облітатимуть грози, Наче листя з дерев, западаючись в грунт, бо для них Небо стане чужим, а гінкі шарудкі верболози Забуватимуть все, їм розказане краплями. З тих Чужинецьких країв, з тих доріг, не відкритих нікому, Як обділений лицар, повернеться град — і піде Умирати у поле, не знаючи стежки додому, Не знайшовши її ні в душі, ані в світі — ніде…
Цей сон ішов не так, як ходять сни, А так, як умирають. Шаруділо Йому повітря зимної весни, І відцвітало інше — біло-біло. Кричав шпачок, та врешті пересох Йому у горлі дзвоник ненароком… Наш сон ішов, поділений на двох, І меншаючи в собі рік за роком. «Я хочу збрехати: ніколи тебе не любила…»
Я хочу збрехати: ніколи тебе не любила — Тому що до болю, до болю, до болю люблю. Пливу у вигнання. Від сліз намокають вітрила. І сонце їх сушить, мов крила важкі, з кришталю. Цей серпень — статичний. Від Августа маю дорогу До метаморфози, крізь істини, простір і час. Я хочу сказати: не знаю для тебе нічого. Межа перетворення — віра у кожному з нас… «Є закони тривання між вод. Головне — не втонути…»
Є закони тривання між вод. Головне — не втонути. Іграшкове проміння занурює пальці у море. Раптом прагнеться вмерти — для того, щоб швидше забути. Все — дорога до тебе, крихка, як на обрії гори. Не питай мене, чуєш, про хвилі речей зніщотілі. Це не осінь для тебе — це літо мені для причастя. Не тепер і не тут — не прокинуся. Матиму в тілі Срібну кулю кінця надвечірнього сонця щастя. «Люблю тебе. Може, це справді така любов?..»
Люблю тебе. Може, це справді така любов? І, може, цей острів — нас — омиває море? Ми — спроба початку світу одною з мов, Якою мовчу до тебе, коли говориш. Не знай мене іншу. Не дай мені в досвід слів. Створи мене знову, якою хотіла б бути. Від погляду мерзнуть, мов яблука на землі, Тобою не діткнуті стерплі від болю груди. «А море у дуплах, неначе у мушлях зелених…»
А море у дуплах, неначе у мушлях зелених, Тече і тече. Серед листя бринить шумовиння. Високі, як скелі, стоять не дуби і не клени, А сосни — спиною вростають в стрілчасте проміння. Люби мене тут, ніби фавн із прадавніх буколік. Ген зблискує вітер лускою — і гасне дощенту. Лежатиму тихо, як корінь на камені голім. То з мого надмірного смутку — прибою крещендо. «Скаменіють птахи — і почнуть сумувати за цвітом…»
Скаменіють птахи — і почнуть сумувати за цвітом. Як за братом у других, бо перші брати відтечуть. Це всього лише серпень — не осінь і майже не літо, Розтривожено бджіл серед вісників істини. Суть Тільки тихе «падьом» (перепілка, висока в стернині) Й прохолодна земля (груди повні уже молока). Косить яблука сон, й опадає на яблука сині Не медова роса, а знання аква віта гірка. Це всього лише літа кінець. Облітатимуть грози, Наче листя з дерев, западаючись в грунт, бо для них Небо стане чужим, а гінкі шарудкі верболози Забуватимуть все, їм розказане краплями. З тих Чужинецьких країв, з тих доріг, не відкритих нікому, Як обділений лицар, повернеться град — і піде Умирати у поле, не знаючи стежки додому, Не знайшовши її ні в душі, ані в світі — ніде…
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ДО ЕР. Вибране», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «ДО ЕР. Вибране» жанру - 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "ДО ЕР. Вибране"