Читати книгу - "Листи, Федькович Юрій"

66 - Сербські народні пісні у німецьких перекладах Терези Альбертіни Луїзи фон Якоб Тальві (1797-1870) вийшли у двох книгах в 1825-1826 рр. під назвою «Volkslieder der Serben». У 30-х роках XIX ст. з’явилися перші українські переклади сербських пісень (М. Шашкевича, Я. Головацького, А. Метлинського).

67 - Під такою назвою в альманасі «Хата» (Спб., 1860) було опубліковано баладу Т. Шевченка з циклу «В казематі» «Чого ти ходиш на могилу?». «Калина» - назва редакційна (П. Куліша).

68 - тобто поему Т. Г. Шевченка «Єретик».

69 - 1 травня 1866 р. група віденських студентів-українців на чолі з А. Вахнянином писала Ю. Федьковичу: «Мов ластівку на весну, повітали ми звістку, що Ви у нас, у Відні, загадали печатати Ваші поемати. Коб здорові були та дужі за таку гарну гадку. Не ялося Вашим працям, чи там тим задушевним словам, пропадати: ми б не то нас лишень, але і всіх громадян галицьких тяжко покривдили, не закасавши до сего діла наших рукавів... Пришліть нам лишень ласкаво Ваші пісні, а ми, не змінивши їх ні на крихточку, пустимо все в широкий світ» (Писання, т. 4, с. 131-132).

Відповідь Ю. Федьковича загубилася. Даний лист поета є відповіддю на лист А. Вахнянина від 18 червня 1866 р. (Писання, т. 4, с. 137- 138).

Вахнянин Анатоль (Наталь) Климентович (1841-1908) - український композитор, музичний діяч, літератор. На його музику покладено вірш (слова О. Колесси) «Шалійте, шалійте, скажені кати». У 60 х роках XIX ст.- один із керівників галицьких «народовців».

70 - тобто галицькі «москвофіли».

71 - «Сині пюрця» - Поезія, написана Ю. Федьковичем під великим впливом Т. Г. Шевченка. Робилася спроба видати її окремо у Відні, та побачила вона світ у 1867 р. у коломийській збірці поета (вип. 2, с. 43-47).

72 - Початкова стадія туберкульозу трахеї (нім.).- Ред.

73 - «Правда» - літературно-науковий «народовський» журнал. Виходив у Львові в 1867-1898 рр. (з перервою у 1870-1872 рр.).

74 - Данило - Танячкевич.

75 - У листі до К. Горбаля від 18 травня 1867 р. Федькович повідомляв: «Оногди - у середу отсе - найшло мене несподіване лишенько, да таки собі не абияке, але німецьке, братчику мій любий. От що: приїхав офіцер від жандарів, і мусив я єму на письмі подати, якої я гадки о Голуховськім, Дідицькім, Головацькім, нашім Гакмані і о вас деяких. Я коротко описав, що знав, да незабавом мушу докладний мемуар усего того списати і єму подати... А вас прошу, братчики: пришліть мені листи, часописи, брошури і т. д., котрі би могли досвід дати, що наша партія («народовців».- М. Ш.) з австрійським правительством держить... Діло неабияке, але дуже, дуже важне. Для того вас молю з прислом документів не ждати другої зазулі, бо я у великім клопоті. Сей лист мій, скоро го прочитаєш, верж у піч...» (Писання, т. 4, с. 151-152).

76 - Газета «Русь» 26 травня 1867 р. надрукувала матеріал «Руський театр. Хвилеві патріоти» без підпису, лише вгорі зазначалося: «Від Бродів». Анонімний автор писав про Федьковичеву творчість: «Сам наш Федькович... далеко лучче писав, доки ми не стали величати його в письмах наших; послідні ж утвори його - як «Рожеві квіти» і інші дрібні поезії - суть тільки забавкою без цінності. А предці при його знанні руської народної мови, при його поетичнім таланті він в силі був би утворити що путнього, розчитавшись в нашій історії й покинувши споминки військові, которі, наколи повторяються зачасто, хоч би природно представлені, не роблять уже того ефекту, як його поезія про загибаючого улана, поміщена в «Слові», його «Шельвах» і інші початкові його поезії. Навіть його комедія «Так вам треба!» не зробила б на сцені жодного іншого ефекту, окрім того, котрий його ім’я, яко ім’я народного писателя, викликує».

77 - Авербах (Ауербах) Бертольд (1812-1882) - німецький письменник. Найбільшого успіху досяг своїми «Шварцвальдськими сільськими оповіданнями» («Schwarzwälder Dorfgeschichten», 1843-1854).

78 - «Буквар» - Турбуючись про розвиток освіти рідною мовою, Федькович у середині 60-х років XIX ст. написав перший на Буковині український «Буквар». Підручник розглядала крайова консисторія і винесла такий присуд:

«Благородному господину Федькович[у], поручик[у] в Ростоках.

Предложенный консистории от господина поручика «Буквар для господарських діточок на Буковині» возвращается господину издателю с тем примечанием вспять, яко таковый по результате цензуры и зъ гляду дидактичного и методичного во училищах народных на Буковине не может употреблен быти.

От консистории Буковинской в Черновцах дня 24 юния (6 юлия) 1867... Архимандрит епархии Бенделья» (ІЛ, ф. 58, № 145).

Ю. Федькович робив також спроби видати «Буквар» у Львові та Відні, але безуспішно.

79 - Партицький Омелян Осипович (1840-1895)-активний діяч «народовського» руху в Галичині, мовознавець, історик, етнограф, дослідник літератури і видавець. Опублікував багато Федьковичевих творів, щоправда, нерідко зі своїми правками.

80 - Що висилав поетові О. Партицький, невідомо, бо лист його не зберігся. Натомість маємо лист О. Партицького до Ю. Федьковича від 7 жовтня 1867 р., де говориться: «Писав Вахнянин, щоб вислати на Ваші руки 50 рн. Та, коли ласка, не цурайтеся тою дрібною лептою. То не нагорода, але руський гостинець від рідної Галичини. Я готов, коли не розгніваєтеся, що три місяці присилати малі дарунчики, а Ви привітуйте