Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Князь Єремія Вишневецький, Нечуй-Левицький 📚 - Українською

Читати книгу - "Князь Єремія Вишневецький, Нечуй-Левицький"

218
0
17.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Князь Єремія Вишневецький" автора Нечуй-Левицький. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 87
Перейти на сторінку:
та ро­зум­на, во­на не лю­би­ла за­ба­вок, не лю­би­ла ве­се­ло­го шум­ли­во­го то­ва­рист­ва, хоч бу­ла ще й мо­ло­да. Єремія їздив по своїх да­ле­ких маєтнос­тях, наг­ля­дав за но­ви­ми оса­да­ми, дбав про гос­по­дарст­во, а ввесь свій вільний час од­да­вав своєму уко­ха­но­му військові. Ча­сом цілі дні й тижні Єремія не по­ка­зу­вав очей в своїй гос­поді, їздя­чи по своїх маєтнос­тях. Гри­зельда бу­ла доб­ра гос­по­ди­ня: во­на наг­ля­да­ла за до­мо­вим гос­по­дарст­вом, об­са­ди­ла свої по­кої робітни­ця­ми, швач­ка­ми, пря­ха­ми та тка­ля­ми. Се­ред своїх по­коївок та шва­чок во­на не заз­на­ва­ла нудьги.

А тим ча­сом Гри­зельда пам'ята­ла про місію, яку зав­да­ли їй єзуїти, од'їжджа­ючи з Лу­бен. Не зга­ду­ючи й сло­вом за про­па­ган­ду ка­то­лицької віри пе­ред Єремією, во­на по­таєнці од йо­го за­хо­ди­лась вкупі з домініка­на­ми роз­пов­сюд­жу­ва­ти ка­то­лицьку віру в Луб­нах.


Побивши ко­заків, об­го­ро­див­ши та за­хис­тив­ши се­бе од Моск­ви та Швеції, польська шлях­та за ко­ро­ля Вла­дис­ла­ва IV ки­ну­лась на розкіш. Не один Виш­не­вецький справ­ляв бен­ке­ти в Луб­нах та тішив маг­натів, об­си­па­ючи сіллю го­ри та шля­хи та справ­ля­ючи поїзди в спасівку на сан­ках. Шлях­та на­че за­бу­лась про бит­ви та військові спра­ви. Гульня без міри, ви­но, танці, гультяй­ст­во, за­ли­цян­ня, пьянство, роз­си­пан­ня гро­шей - ста­ло не­на­че по­важ­ним ділом для усієї шлях­ти, од най­ба­гатішо­го маг­на­та до най­дрібнішо­го діди­ча. Про ко­заків і та­тар шлях­та не­на­че й за­бу­лась.


Татари доб­ре зна­ли, що ко­за­ки по­биті й розігнані по се­лах, що реєстро­вих ко­заків зос­та­лось ду­же ма­ло, зна­ли, що вже не бу­ло ко­му сте­рег­ти гра­ниці од степів. Че­рез рік після то­го, як Виш­не­вецький пе­реб­рав­ся в своє завсідне жит­ло в Луб­ни, 1640 ро­ку зи­мою нес­подіва­но ве­ли­ка си­ла та­тар на­па­ла на Ук­раїну й на Мос­ковське царст­во. Та­та­ри ки­ну­лись на По­рос­ся, на Кор­сун, влетіли в Лу­бен­щи­ну, забігли в Мос­ковське царст­во, заб­ра­ли сто ти­сяч лю­дей, заб­ра­ли си­лу то­ва­ру та ко­ней і пог­на­ли в Крим. Ба­га­то Єреміїних сіл по­па­ли­ли й сплюнд­ру­ва­ли та­та­ри.


Впала ко­зацька си­ла, не ста­ло й обо­ро­ни і для ук­раїнської гра­ниці, і для са­мої Польщі.


Але Єремії Виш­не­вецько­му не в думці бу­ли та­та­ри. Він ха­пав землі, ха­пав маєтності, де тільки мож­на бу­ло ха­па­ти. Зби­рав гроші й за­во­див ве­ли­ку си­лу двірсько­го війська, щоб ста­ти най­ви­ще за всіх маг­натів і вер­хо­во­ди­ти над па­на­ми на всю Польщу, Лит­ву й Ук­раїну.


В той час і інші польські маг­на­ти за­хоп­лю­ва­ли собі землі в пол­тавських вольних сте­пах, а потім вип­ро­шу­ва­ли, а ча­сом і ви­ма­га­ли в ко­ро­ля привілей­ні гра­мо­ти на ті маєтності. Во­ни вва­жа­ли на ко­ро­ля Вла­дис­ла­ва тільки як на ко­ро­ля, потрібно­го для їх зад­ля то­го, щоб він роз­да­вав їм ста­рост­ва та зат­верд­жу­вав за ни­ми вольні землі своїми гра­мо­та­ми.


Єремія за­хо­пив Хо­рольщи­ну, кот­ру вже дав­но ко­ролі по­да­ру­ва­ли Станісла­вові Жол­кевсько­му, і вже там ха­зяй­ну­вав. Нес­подіва­но ста­рос­ти за­повісти­ли Єремії, що Олек­сан­дер Ко­нец­польський вже осе­лив­ся в Га­дячі, вже гос­по­да­рює на всіх га­дяцьких зем­лях. Єремія стри­во­жив­ся.


Вишневецький під при­во­дом своїх ста­ростів пос­лав до Га­дя­ча своє військо. Військо нес­подіва­но на­па­ло на Га­дяч і об­гор­ну­ло йо­го навк­ру­ги, не­на­че во­ро­же місто. Не­ве­ли­кий па­лац, стайні, за­го­ро­ди, надвірні ха­ти за­па­ла­ли за­ра­зом і згоріли в од­ну го­ди­ну. Лу­бенські ста­рос­ти зігна­ли з се­ла хлопів з плу­га­ми, звеліли ви­ора­ти увесь двір, усю осе­лю, де сто­яло за­бу­ду­ван­ня Ко­нец­польсько­го, й засіяли жи­том. Єремія за­раз по­са­див своїх ста­ростів на гос­по­дарст­во в Хо­ролі та в Га­дячі.


Вигнавши од­но­го сусіда з По­сул­ля, Єремія за­раз на­пав­ся на дру­го­го. Ко­роль од­дав Ром­ни своєму при­яте­леві Ада­мові Ка­за­новсько­му. Але Виш­не­вецький вва­жав на Ром­ни як на По­сул­ля, на­ле­жа­че до йо­го маєтностів. В той час в Луб­нах пішла чут­ка, що Ка­за­новський по­мер. Не вва­жа­ючи на во­лю ко­ролівську, Єремія за­раз пос­лав вчи­ни­ти заїзд на Ром­ни. Заїзд вчи­нив в Ром­нах те са­ме, що в Га­дячі.


Магнати у Вар­шаві підня­ли ґвалт, що Єремія свавільно ха­пає та прис­воює собі чужі маєтності. Ка­за­новський за­раз роз­по­чав по­зов на Єремію.


За сва­вольні вчин­ки ко­роль за­су­див Єремію «на баніцію», себ­то на виг­нан­ня з Польщі.


- Ну, не за­подіє мені ко­роль ли­ха! - крик­нув Виш­не­вецький до Гри­зельди. - Хто насмілиться виг­на­ти кня­зя Виш­не­вецько­го з Польщі та з Ук­раїни? Ще не ро­див­ся на світ той, хто мав би си­лу виг­на­ти за гра­ни­цю кня­зя Виш­не­вецько­го. Я ма­буть швид­ше вип­ру са­мо­го ко­ро­ля з Польщі вкупі з йо­го улюб­ле­ни­ком Ка­за­новським.


Саме в той час зби­ра­ли­ся сей­ми­ки, щоб ви­би­ра­ти пос­ланців до вар­шавсько­го сей­му. Виш­не­вецький приїхав до Луцька на сей­мик, справ­ляв для дрібної шлях­ти бен­ке­ти, поїв та підку­по­ву­вав панків і ви­ду­рив у шлях­тичів та­кий на­каз для своїх пос­ланців у Вар­ша­ву, що сей­мик дає пра­во своїм пос­лан­цям всто­юва­ти за пра­во Виш­не­вецько­го на Ром­ни. Сей­мик виб­рав са­мо­го ж та­ки Виш­не­вецько­го за пос­лан­ця од во­линської шлях­ти у вар­шавський сейм. Не вва­жа­ючи на те, що Єремія був вже за­суд­же­ний на виг­нан­ня, він при­був до Вар­ша­ви як сей­мо­вий по­сол, не­на­че зад­ля то­го, щоб насміятись з ко­ро­ля. Ко­роль доб­ре знав, що Єремія бу­де сто­яти про­ти йо­го на сеймі й «зірве сейм», як тільки ко­роль не вер­не йо­му Ромнів. І справді, ко­роль зняв з Єремії баніцію й вер­нув йо­му Ром­ни, тільки при­су­див Єремії зап­ла­ти­ти Ка­за­новсько­му сто ти­сяч зло­тих.


Забравши Ром­ни, Єремія ду­мав вдер­жа­ти й Га­дяч і по­топ­та­ти своїми маг­натськи­ми но­га­ми уся­кий за­кон, уся­ке пра­во. Маг­на­ти в ті ча­си дійшли до та­кої си­ли, так заб­ра­ли в ру­ки ко­ро­ля, що ко­роль, дав­ши гра­мо­ту на скар­бові маєтності од­но­му па­нові, ча­сом му­сив од­би­ра­ти ту гра­мо­ту в йо­го й да­ва­ти маєтності дру­го­му, дуж­чо­му й ба­гатішо­му маг­на­тові.


Конецпольський по­дав по­зов у суд на Виш­не­вецько­го, так са­мо як і Ка­за­новський. Вар­шавський сейм пок­ли­кав Виш­не­вецько­го на суд, але Виш­не­вецький за­повістив, що він нез­ду­жає й з тієї при­чи­ни не мо­же при­бу­ти на сейм. Че­рез рік знов зібрав­ся сейм, знов пок­ли­ка­ли Єремію на суд. Ко­нец­польський ви­ма­гав у Єремії, щоб він при­сяг­нув, що був і справді тоді сла­бий.


- Покажу ж я і сей­мові, й шваг­рові, який я сла­бий, - ска­зав Єремія і, при­був­ши на Во­линь, зібрав чо­ти­ри ти­сячі сво­го війська й поїхав до Вар­ша­ви.


Тільки що па­ни засіли в сеймі, Єремія обс­ту­пив з військом сей­мо­ву «ізбу» і, роз­лю­то­ва­ний, крик­нув до сей­мо­виків: «Як не при­су­ди­те мені Га­дя­ча й Хо­ро­ла, то я дам­ся вам взна­ки: я по­ру­баю на шмат­ки і Ко­нец­польсько­го, і усіх панів, що всто­юва­ти­муть за йо­го, й са­мо­го ко­ро­ля».


Єремія крик­нув ці сло­ва, мах­нув кри­вою шаб­лею, пос­ва­рив­ся на сей­мо­вих пос­ланців і вис­ко­чив з сей­ма, як навіже­ний. Па­ни за­го­моніли. Ко­роль спо­ло­хав­ся. Усі зна­ли, що Єремії не­ма впи­ну, не­ма за­ко­ну, не­ма пра­ва, ко­ли він роз­лю­тується: усі бу­ли доб­ре відомі то­му, що навісний Єремія мо­же вчи­ни­ти здо­ро­ву зам'ятню та зби­ти бу­чу зо зла

1 ... 30 31 32 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Князь Єремія Вишневецький, Нечуй-Левицький», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Князь Єремія Вишневецький, Нечуй-Левицький» жанру - 💙 Класика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Князь Єремія Вишневецький, Нечуй-Левицький"