Читати книгу - "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути"

проведенні в Київському науково-дослідному інституті харчування хіміко-бактеріологічних аналізів цього меду були одержані цікаві результати: питома вага молочного меду 1,1125 (при 15°), вміст води 20,8%, сухих речовин 79,2%, кількість азотистих речовин (казеїну, альбуміну, глобуліну) 1,622%, жиру 1,33%, загальна кількість цукру 74,7%, в тому числі глюкози і лактози 37,2%, левульози 25%, мінеральних солей 1,4%. При посівах меду в лабораторії на середовища (жовч, середовище Буліра) кишкова паличка, бактерії тифозної та паратифозної групи в ньому не виявлені.

Повний хіміко-біологічний склад молочного меду ще не вивчений; незважаючи на це, ми вважаємо, що вживання такого меду в їжу дасть величезну користь організмові, особливо в період росту. Молочний мед можна вживати і у вигляді напою (дві ложки його розчинити в склянці теплої або холодної води). Молочний мед довго зберігається, не псуючись, навіть у відкритій посудині. Це — чудовий консервант вітамінів, особливо вітаміну С.

Жень-шеневий мед. Китайська медицина є однією з найстародавніших.

Понад 5000 років тому (3 216 р. до н. е.) при імператорі Чінг-Нонзі в Китаї вже вирощували лікарські рослини і була створена медицина. Близько 5000 років тому (2657 р. до н. е.) медичні знання були вже приведені в систему і зібрані у великий твір під назвою Нуці-Кінг — «Книга медицини».

Винятково великою почестю в Китаї користувалася і користується гігієна. Китайці давно проголосили чудове гігієнічне правило — краще запобігати хворобам, ніж лікувати хворих.

Найціннішими ліками китайці вважають корінь женьшень, який називають «чудом світу, даром безсмертя».

Жень-шень належить до родини аралієвих. Зовнішнім виглядом цей корінь подібний до петрушки. Своїми ж якостями він значно відрізняється від усіх відомих на земній кулі рослин. Вже сама його назва овіяна легендарністю: жень-шень по-китайськи — людина-корінь, корінь життя; шень-бао — божественна трава. Китайці вважають, що тигр (лауху) є царем звірів, а людина-корінь (жень-шень) — царем рослин.

Протягом тисячоліть китайці й інші народи Сходу та Азії застосовували і тепер застосовують жень-шень як найцінніший лікарський засіб.

Великий перетворювач природи І. В. Мічурін дуже цікавився коренем жень-шеня і його лікувальними властивостями. Іван Володимирович навіть посадив у грунт шість екземплярів цього кореня. В посмертно опублікованих працях І. В. Мічуріна є багато рядків, присвячених цьому казковому кореню. У спеціальному розділі під назвою «Лікарські властивості жень-шеня» І. В. Мічурін писав: «Кожна добра господарка в Китаї має корінь жень-шеня в своєму домі. Цей цінний і важливий предмет, придатний для застосування в багатьох цілях, кожна хоче мати хоч би в невеликих дозах — до унції. Відвар з жень-шеня є загальновживаним напоєм у Китаї, його майже кожна людина п'є. Готують цей напій просто кип'ятінням у воді дрібно нарізаного жень-шеня. Відвар цей корисний проти всякої хвороби і навіть є запобіжним засобом від захворювань. Деякі багаті люди для смаку й аромату додають у свою їжу цю чудодійну рослину жень-шень, але тільки багаті й можуть бути спроможними користуватися цим (регулярно) правильно. Корінь жень-шеня надає м'ясу особливо приємного для людей смаку. Кожна сімейна людина в Китаї має цей старий (давнішній) медикамент»[33]

І. В. Мічурін наводить також уривок з донесень доктора медицини Ф. П. Сміта, який докладно описав цілющі властивості жень-шеня: «Цей засіб готується з відвару в срібному посуді і його цілюща сила безперечно проявляється, як зміцнююче, збудливе, заспокоююче, приписується цьому засобу за небагатьма винятками майже в кожній хворобі велике благодійне і безпечне діяння. При всякому виді слабості, сперматореї, геморої, постійній нудоті при вагітності, при гарячці, особливо при гарячці епідемічної властивості. В цих випадках китайці вдаються і користуються нижчого розбору частинами жень-шеня і вживають його в дуже невеликих дозах і незважаючи на це при розумному вживанні і в цих випадках жень-шень проявляє своє лікарське діяння»[34].

Цей корінь росте в ущелинах протягом 100—200— 300 років і більше на грунті, який, як припускають деякі автори, є радіоактивним, що, безперечно, повинно відігравати важливу роль у лікувальних властивостях цього кореня. З розповідей добувачів кореня жень-шеня він звичайно росте там, куди не проникає звір, не залітає птах, і навіть не проникають промені сонця. Цікаві роботи по вивченню хімічних і лікувальних властивостей жень-шеня проведені в нашій країні. Особливо за роки Радянської влади показали, що жень-шень має численні різноманітні лікувальні властивості. Тепер створений спеціальний комітет по вивченню цього кореня.

Ми вирішили добути експресним методом жень-шеневий мед, який, згідно з нашими припущеннями, повинен мати більш ефективне діяння на організм людини, ніж окремо мед і жень-шень. До того ж настойка жень-шеня має неприємний гіркий смак, а при додаванні меду цей недолік ліків зникає. В Китаї і Тібеті при нервових захворюваннях медицина рекомендує вживати жень-шень з медом.

Слід відзначити одну цікаву обставину. Ми встановили, що в піддослідній бджолиній сім'ї, яка діставала жень-шеневий нектар, бджолина матка під впливом цього корму почала енергійніше, ніж звичайно, червити, тобто відкладати яйця у стільникові комірки. Інтенсивніше відкладання яєць маткою ставало перешкодою в нашій роботі, бо по-перше, воскові комірки при цьому заповнювалися не медом, а яйцями, і, по-друге — бджоли були зайняті не виготовленням меду, а «будівництвом» нових стільників. У зв'язку з цим ми вийняли матку з вулика піддослідної сім'ї. Тоді піддослідні бджоли-трудівниці кілька днів дуже енергійно переробляли жень-шеневий штучний нектар на мед, очевидно, не помічаючи відсутності у вулику матки (у звичайних же умовах бджоли негайно помічають відсутність матки і починають її шукати). Це спостереження примушує нас припускати, що жень-шень містить якісь речовини гормонального характеру.

Ми одержали жень-шеневий мед, який відразу ж після перероблення жень-шеневого штучного нектару і відкладення його бджолами-трудівницями у стільникові комірки кристалізується. Перевага жень-шеневого меду полягає в тому, що на відміну від усіх інших сортів натурального меду він не липкий, так що його можна зберігати в паперовій тарі.

Маючи приємні смакові властивості і ніжний аромат, шматочок такого меду (його доводиться відламувати) є свого роду восково-медовою жувальною пластинкою.

Виробництво такого меду не становить будь-яких труднощів, а значення його при деяких захворюваннях дуже велике.

Буряково-шипшиновий мед. В серії дослідів, проведених нами, бджолина сім'я діставала штучний нектар, до складу якого входив сік червоних (столових) буряків, настій шипшини і відвар листя вишні. Замість цукру для готування сиропів були використані дешеві відходи харчової промисловості (цукрові змітки, відпрацьована глюкоза і т. д.). Бджоли, ці працьовиті фармацевти природи, дістали від нас півфабрикати, з яких повинні були приготувати новий зразок меду. Одержаний нами сорт меду № 82 має не тільки красивий колір вишні, але також приємний вишневий аромат і смак. Численні дегустатори твердили, що