Читати книгу - "Невинна для мажора, Ольга Суниця"

Мене трясе ні то від холоду, ні то від отриманого стресу. Вчинок того чоловіка не вкладається в голові. На нього не діяли ні слова, ні благання, йому було байдуже до мене і що зі мною станеться.

На щастя Стас з'явився дуже вчасно. Ще мить і моє життя поділилися б на дві частини. Не знаю, чи пережила б насилля, не маючи перед тим ніякого сексуального досвіду. Гадаю, чи сприймала цю ситуацію трохи спокійніше, якби була досвідчена у сексі? Краще про таке не думати. В будь якому випадку це просто жахливо пережити таке дівчині.

Продовжую тремтіти і ще щільніше обмотуюсь простирадлом. Воно тонке, майже не гріє, але дає уявне відчуття безпеки, прикриває всі тіло від сторонніх очей. Крізь дзеркало ловлю на собі схвильовані погляди Стаса. Він так люто лупцював того негідника, захищав мене. Справжній чоловік. А я вважала, що це він мене прислав до того збоченця. Тепер я зовсім нічого не розумію.

-        Може розкажеш що сталось? - наче прочитавши мої думки, напружено запитує Стас.

Зустрічаюсь з темними очима у відображені дзеркала.

-        Що говорити, ти сам все бачив, - хриплю не своїм голосом.

Я так кричала, що здається підірвала зв'язки. Це дрібниці порівняно з тим що могло трапитись, якби Стас не втрутився.

-        Бачив, - цідить крізь зуби. - Танцівницю цей паскудник не замовляв, тому що Тая спокійно крутила задом на подіумі. Значить він чекав когось іншого.

-        Він казав, що заплатив саме за мене, - від згадки на очі накочуються сльози. - Я думала, ти мене продав.

Схлипую, качаю головою. Опускаю повіки і цівки соленої рідини стікають по щоках.

-        Я не міг такого вчинити, ні з ким. Тим паче з тобою. Ти мені подобаєшся, - сердито викрикує. - Хто тебе направив у ту кімнату?

Відкриваю очі і знову дивлюсь у дзеркало, намагаюсь виловити його відображення. Подобаюсь. Приємно чути такі слова, навіть якщо вони сказані у такій інтонації. Він відвернувся, тому не можу бачити його обличчя. Нахиляюсь вперед, опиняюсь між сидушками. З плеча сповзає простирадло, та я його не поправляю. Пічка дме гарячим повітрям прямо в обличчя, стає навіть трохи спекотно.

-        Підійшла Таня і сказала, що ти велів занести напої у другу кімнату. Я їй повірила.

-        Таня, значить, - зі злістю хмикає. Повертає до мене голову, окидає палким поглядом. - Зігрілась?

-        Так, дякую, - невпевнено відповідаю і повертаюсь на місце.

Від його очей кидає в жар і пічки не треба.

Далі ми їдемо мовчки. Зігрівшись і заспокоївшись, я підминаю під себе ноги і хилю голову на сидушку. І навіть не помічаю, коли відключаюсь.

Прокидаюсь від чиїхось дотиків. Але я не хвилююсь, адже відчуваю приємний знайомий чоловічий запах, значить я в безпеці. Він акуратно піднімає мене на руки, притискає до себе. Холодне повітря вривається в кожну незахищену одягом частину тіла. Я кулюсь, а потім обіймаю його за шию, шукаючи тепла.

В напівдрімоті відчуваю, як ми рухаємось вперед. Стас несе мене у будинок, це зрозуміло, коли різко стає тепло. Потім нагору по сходах. Коли він тихо відчиняє двері, я вже не сплю, лише дозволяю собі насолодитись його присутністю.

У кімнаті суцільна темрява, але він впевнено перетинає її і повільно опускає мене на щось м'яке. Я опиняюсь на ліжку, але не бажаю відпускати його шию.

-        Залишся зі мною. Я не хочу бути зараз одна, - благаю сонним голосом.

Стас обережно розціплює мої пальці і стискає у своїх широких долонях.

-        Я ненадовго відлучусь. Але обіцяю, що повернусь, - задоволено хмикає. - Якщо ти цього хочеш.

-        Я чекатиму, - обіцяю.

Він напомацки торкається мого волосся, а потім на чолі відчуваю теплі губи. Легкий невинний поцілунок приносить спокій і радість.

Коли залишаюсь сама, тулюсь щокою до подушки і майже миттю засинаю. Перш ніж відключитись маячить думка, що Стас саме той, котрий має бути моїм першим.

Стас

Повертаюсь у клуб в повній рішучості зі всім розібратись. Ніяк не можу зрозуміти, навіщо Тані це потрібно. Невже Настя так їй заважає? Чи може не їй?

В першу чергу прямую до Кості. Він підходить до мене із схвильованим виглядом. Значить вже все знає. Таке не можливо приховати у маленькому приміщені.

-        Клієнт ще у кімнаті? - сходу запитую.

-        Так. Саша замкнув його, ключі в мене, - невпевнено киває. - Він отямився. Вимагав, щоб його відпустили.

-        Я його на той світ відпущу, - ричу, злість накриває новою хвилею, як тільки пішла розмова про ту наволоч. - Давай ключі.

Костя швидко виконує мій наказ і через секунду я міцно стискаю метал у долоні.

Роздивляюсь уважно бармена, підозріло прищурююся. Він сіпається, нервується, може має не те причину?

-        Ти знав, що мало відбуватися у тій кімнаті?

-        Авжеж я не знав. Це ж аморально, - округлює безневинно очі.

-        Хочеш сказати, Таня діяла сама?

-        Я не знаю, - бачу страх на його обличчі. - Вона прийшла, взяла ключі. Сказала підготувати напої для клієнта. Настя забрала тацю, понесла туди. Все, я більше нічого не знаю.

-        Твоє щастя, якщо це так, - випльовую недовірливо і йду геть.

Мене чекає клієнт і я з нетерпінням хочу з ним зустрітись.

З собою беру Сашу для підстраховки, залишаю його за дверима, а сам влітаю у кімнату. Чолов'яга, як ні в чому не бувало, лежить на ліжку, заклавши руки за голову. Морда розпухла, губа і ніс розбиті. Поруч з ним помічаю напівпусту пляшку спиртного і розумію, що біль він свою втамував. А от я свою ні.

-        Що це взагалі таке? Негайно випусти мене! - репетує і зривається з місця, як тільки бачить мене.

-        Обов'язково відпущу, після того, як навчу, що не можна гвавтувати невинних дівчат, - намагаюсь говорити спокійно, та всередині все бушує від злості.

-        Я за неї заплатив непогані гроші, - впевнено доказує, наблизившись до мене.

Не стримуюсь, замахуюсь і врізую по розбитій губі. Він відскакує назад, тулить руку до морди, намагається спинити свіжу кров. Очі широко розкриті, здивовані. Цей телепень навіть не розуміє в чому його вина.