Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко 📚 - Українською

Читати книгу - "Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Стосунки на годину і більше" автора Емілія Дзвінко. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 86
Перейти на сторінку:
Розділ 14

Скасовую виклик таксі. Зітхаю, бо підозрюю нічим добрим цей вечір не закінчиться. Кирило забирає мене через 15 хвилин і везе невідмо куди. Я планувала ображатися на нього і мовчати всю дорогу, але цікавість перемагає.

— І куди ми їдемо? 

— А я вже думав не запитаєш, — ледь помітно усміхається.  

— То куди?

— До мене. З ночівлею, — спокійно каже, ніби я ночую в нього через день.

— Не буде цього. Відвези мене додому. Негайно! — протестую, бо про такі речі як мінімум попереджують.

— Лео, заспокойся, — Кирило кладе свою долоню мені на коліно. Вона в міру холодна і тепла. Якраз така як треба. Мої внутрішні мурахи прокидаються від задоволення. Я замовкаю від здивування. — Молодець, — хвалить Кирило і забирає руку, а я розумію, що знову попалася. 

— Це що таке було? — намагаюся обурюватися.

— Ефект несподіванки, — спокійно каже Кирило. — Щоб ти заспокоїлася і дослухала мене, я зробив те, чого ти не очікувала. І був правий. Це спрацювало, правда ж?

— Більше не перевіряй на мені свої теорії, бо я можу перевірити свої на тобі! 

— Мені вже починати боятися? 

— Для початку можеш просто не бути придурком, — відповідаю. — Краще розкажи чого ти мене везеш до себе? 

— Мені телефонував Артем і напросився завтра на вечерю. Парну. Він прийде з Вікторією, а я маю бути з тобою. Щоб ти орієнтувалася в моїй квартирі я везу тебе до себе і покажу все. Сама розумієш, що буде дивно, якщо ти не зможеш знайти в мене на кухні келихи чи показати де що лежить. 

— Треба було організувати зустріч на нейтральні території, — коментую. — Для чого їх кликати до себе?

— Артем і так думає, що в нас не все гаразд, тому ми маємо довести протилежне. А для цього домашня атмосфера краще підходить, — відповідає Кирило. — Їжу замовимо з улюбленого ресторану Вікторії.

— Чому? — цікавлюся. 

— Що чому? 

— Чому з улюбленого ресторану Вікторії, якщо я твоя дівчина? Сам розумієш, що в нас не можуть бути однакові з нею смаки. Але, якщо ти хочеш показати своїй колишній, що все ще пам’ятаєш її  і з радістю готовий догоджати, то вперед! Ти і так минулого разу виглядав нікчемно. 

— Досить, — злиться Кирило. — Припустимо ти права цього разу. Тому замовимо щось нейтральне,  що подобається всім.

— Чому ти так хочеш догодити? — перепитую, хоча відповідь і так очевидна  — Вікторія йому не байдужа.

Кирило не відповідає. Паркується і допомагає мені вибратися з авто. Я оглядаюся навкруги, бо вперше в цій елітці. Трохи сповільнююсь і йду позаду хлопця.

— Ти швидше ходити вмієш? — дратується Кирило.

— А ти нормальним бути можеш? 

— Слухай, я і так витратив сьогодні дуже багато часу на тебе — обводить мене руками, ніби то я основна його проблема, — а в мене проєкт не закінчений для співпраці з німцями.  — дорікає. 

— Ти сам мене привіз до себе, — тицяю пальцем йому в груди, — І ідея з фіктивними стосунками твоя, тому не перекладай на мене відповідальність за свої проблеми. — Рівняюся з ним. І йду поруч. — А ще я голодна, тому замов мені дві великі піци — сирну і рибну. 

— На ніч їсти піцу? — запитально зводить брови Кирило.

— Просто замов і замовкни. Не хочу з тобою сваритися сьогодні ще й через піцу. — Кирило без особливого задоволення, але все таки робить те, що я попросила.

Квартира Кирила знаходиться на 15 поверсі. За плануванням вона схожа на Полінину, але дизайн трохи стриманіший і менше зелені всюди. Я одразу залипаю на терасі, бо вид на місто відкривається неймовірний. 

— Пішли, покажу твою кімнату, а потім хоч всю ніч стій і дивися на місто, — підганяє мене Кирило. — Піца буде за 20 хвилин.

— Показуй, — згоджуся і йду за хлопцем. — Я така голодна, що вже ладна навіть тебе з'їсти і мене не буде мучити совість за цей акт канібалізму. 

— Я швидше з'їм тебе, ніж ти мене, бо я сильніший і легко з тобою впораюся.

— Ти хочеш поговорити про те хто кого з'їсть? — глузую з Кирила. 

— Я підтримав розмову, а ти знову на мене накинулася. Ти надто експресивна, — хлопець відчиняє двері і ми заходимо всередину. — Влаштовуйся. Ванна і туалет в кінці коридору. Моя кімната навпроти. Кухню і велику вітальню ти вже бачила. Інші кімнати можеш оглянути сама. 

— Як це сама? — обуруююся. — А хіба не ти обіцяв показати і розказати все?

— Слухай, ти ж не маленька. Роздивися все, а якщо будуть питання, то запитуй. 

— Ні, ми так не домовлялися, — протестую. — Привіз мене до себе, то тепер приділи увагу і проведи екскурсію, розкажи про речі, які для тебе важливі. Жінки уважні до таких деталей і твоя Вікторія мене одразу розкусить, якщо побачить, що я орієнтуюся в твоїй квартирі як білий ведмідь в Африці. 

— З ким я зв'язався і як це все пережити, — Кирило проводить двома руками по волоссю. Я запам'ятала, що коли він так робить, значить злиться, але мені також не легко, тож нехай хоч в чомусь поступається.

Дзвінок у двері перериває наш “милий” діалог. Кирило йде відчиняти, а я роздивляюся кімнату. Акуратне ліжко, невеличка шафа, полиця з книжками, комод з дзеркалом. Просто і практично, а ще по-дівчачому, тому припускаю, що це кімната Поліни. Відкриваю шафу з надією знайти якісь домашні речі, щоб переодягнутися. Але, на жаль, там пусто. Капець, прийдеться просити якісь речі в Кирила. 

— Твоя піца приїхала, — гукає мене хлопець, — чи тобі особливе запрошення потрібне?

— Другий варіант, — огризаюся у відповідь. —Але я знаю, що ти на такі вчинки не здатний.

Кирило мовчить. Я йду на кухню. Бачу як хлопець готує собі салат з мікрогріну і запікає стейк в мультиварці. Судячи із запаху лосось або форель. Він вже встиг переодягнутися у футболку та шорти і прийняти душ. 

— Мені потрібен змінний одяг, — з порогу кажу хлопцю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 30 31 32 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко"