Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Танок драконів 📚 - Українською

Читати книгу - "Танок драконів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Танок драконів" автора Джордж Мартін. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 313 314 315 ... 359
Перейти на сторінку:
кораблів.

— Того дня загинуло дуже багато добрих людей,— сказав Тиріон. У нього шалено свербів шрам. Він пошкріб його нігтем.

— І за їжею скучив,— мрійливо мовив Кем.

— За маминими стравами?

— Страви моєї матері і щурі б не їли. Але там була одна харчівня... ніхто не варив таку добру масну миску, як у них. Така густа була — ложка стояла, і в ній усього було потроху. Ви колись куштували масну миску, Недоростку?

— Раз чи двічі. Я її називаю «співцівський суп».

— Це що значить?

— Так смачно, що кортить співати.

Кемові це сподобалося.

— Співцівський суп. Наступного разу, коли буду на Королівському Причалі, замовлю собі такого. А ви за чим скучаєте, Недоростку?

«За Джеймі,— подумав Тиріон.— За Шей. За Тишею. За моєю дружиною, я скучив за моєю дружиною, з якою навіть добре не був знайомий».

— За вином, повіями і грішми,— відповів він.— Особливо за грішми. На гроші можна купити вина й повій.

«А ще на них можна купити мечі й Кемів, які тими мечами орудуватимуть».

— А це правда, що в Кичері Кастерлі нічні горщики зі щирого золота? — запитав Кем.

— Не можна вірити всім пліткам. Особливо коли йдеться про дім Ланістерів.

— Кажуть, усі Ланістери — виверткі змії.

— Змії? — розсміявся Тиріон.— Чуєш гуркіт — це мій лорд-батько перевернувся в могилі. Ми — леви, принаймні називаємося ними. Але це не має значення, Кеме. Наступи на хвоста хоч змії, хоч леву, та результат один — смерть.

На той час вони вже дійшли до зброярні, тобто її подоби. Коваль, легендарний Молот, виявився застрашливим здорованем, у якого ліва рука була чи не вдвічі товстіша за праву.

— Він переважно п’яний,— сказав Кем.— Брунатний Бен попускає йому, але одного дня знайде справжнього зброяра.

У Молота був підмайстер — жилавий рудочубий юнак на прізвисько Цвяшок. «Ну звісно! Яке ще в нього може бути прізвисько?» — подумав Тиріон. Коли вони з Кемом увійшли до кузні, п’яний зброяр хропів, як і передбачав Кем, але Цвяшок не заперечував, щоб двійко карликів прогулялися по фургонах.

— Криця переважно паскудна,— попередив він їх,— але беріть усе, що зможе вам придатися.

Фургони, накриті цупкою шкірою, натягнутою на гнуте дерево, були повнісінькі старої зброї і броні. Кинувши погляд, Тиріон зітхнув: йому пригадалися лискучі ряди мечів, списів і галябард у зброярні під Кичерою Кастерлі.

— Це трохи забере часу,— промовив він.

— Там є міцна криця, треба тільки пошукати,— прогуркотів басовитий голос.— Некрасива, але меч зупинити зможе.

З глибини фургона вийшов кремезний лицар, з голови до ніг закутий у дружинну крицю. Поножі на ньому були розпаровані, латний комір укрився іржею, зате наручі були пишно оздоблені, прикрашені квітами з чорненого срібла. На правій руці він мав гофровану латну рукавицю, а на лівій — іржаву кольчужну рукавичку без пальців. У пипках фігурного нагрудника виднілися залізні кільця. На великому шоломі з баранячими рогами один ріг був зламаний.

Під шоломом виявилося побите обличчя Джори Мормонта. «Зараз він справжній перекупний меч, а не ота зломлена істота, яку ми витягнули з Єзанової клітки»,— подумав Тиріон. Синці вже майже зблякли, набряк переважно зійшов, тож Мормонт уже став схожий на людину... але зовсім мало нагадував себе колишнього. Бісівська маска, витаврувана в нього на правій щоці работоргівцями, щоб позначити його як небезпечного і неслухняного, залишиться з ним назавжди. Сер Джора й так ніколи не був красенем. З тавром його обличчя стало лячним.

— Мені достатньо бути красивішим за тебе,— посміхнувся Тиріон і обернувся до Пенні.— Ти йди в отой фургон, а я почну з цього.

— Буде швидше, якщо ми переглядатимемо речі разом,— сказала Пенні, дістаючи іржавий залізний напівшолом, хихикнула й натягнула його на голову.— Схожа я на лютого лицаря?

«Ти схожа на лицедійку з горщиком на голові».

— Це напівшолом. А тобі потрібен великий шолом.

Він відшукав потрібний і обмінявся з нею.

— Він завеликий,— гулко долинув зсередини голос Пенні.— Я нічого не бачу.

Знявши шолом, вона відкинула його вбік.

— А що не так з напівшоломом?

— Обличчя відкрите,— вщипнув її за ніс Тиріон.— Мені подобається твій носик. Не хочу, щоб ти його позбулася.

— Вам подобається мій ніс? — здивовано розширила вона очі.

«Семеро спасіть!» Відвернувшись, Тиріон заходився перебирати купу старої броні в глибині фургона.

— А ще щось у мені вам подобається? — запитала Пенні.

Мабуть, вона хотіла, щоб це прозвучало грайливо. Натомість прозвучало це сумно.

— Мені все в тобі подобається,— сказав Тиріон у надії нарешті покласти край цим розмовам,— а все в мені самому подобається мені ще більше.

— Навіщо нам лати? Ми ж просто лицедії. Ми тільки вдаємо двобої.

— От і постарайся вдавати якнайкраще,— сказав Тиріон, роздивляючись важку залізну кольчугу, настільки діряву, що здавалася проїденою міллю. «Яка це міль їсть кольчугу?» — Вдати мертвого — один зі способів урятуватися в бою. Добра броня — це інший спосіб.

«Хоча, боюся, тут доброї броні небагато». На Зеленому Зубці Тиріон воював у непідігнаних різномастих частинах лат з фургонів лорда Лефорда, а на голові мав шпичастий плосковерхий шолом, який дуже нагадував помийне відро. Але в цьому загоні криця була ще гірша. Не просто стара й погано припасована, а й пощерблена, потріскана, крихка. «А це що — засохла кров чи просто іржа?» Тиріон понюхав, але з певністю визначити не зміг.

— Ось арбалет,— підштовхнула до нього зброю Пенні.

Тиріон глянув.

— Стременний коловорот не для мене — у мене ноги закороткі. Мені краще ручний.

Якщо по правді, Тиріон не хотів брати арбалет. Перезарядка забирає забагато часу. Навіть якщо він причаїться біля виходку, чекаючи, поки хтось із ворогів вирішить присісти над ямою, шанси на те, що вдасться випустити більш як одну стрілу, невисокі.

Натомість він узяв моргенштерн, розкрутив, відклав. «Занадто важкий». Не взяв і келеп (занадто довгий), шпичасту булаву (також надто важка) й півдюжини мечів, поки не відшукав чингал собі до смаку — небезпечну сталеву зброю з трикутним лезом.

— Оце підійде,— сказав Тиріон. Лезо теж було трохи іржаве, але в такому вигляді воно ще небезпечніше. Далі він відкопав обтягнуті шкірою дерев’яні піхви, які пасували на чингал, і сховав його в них.

— Короткий меч для коротуна? — пожартувала Пенні.

— Це чингал, і зроблений він для нормальної людини,— озвався Тиріон і підштовхнув

1 ... 313 314 315 ... 359
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Танок драконів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Танок драконів"
Nazar Бандіт
Nazar Бандіт 14 грудня 2023 21:32

Книга захоплива, динамічна та насищена сюжентними поворотами, які створюють інтригу на майбунє, але навіть так, були глави від облича первних персонажів, де мені особисто, було не цікаво. на щастя їх зовсім не багато. Якщо порівнювати першу книгу циклу "Гра пристолів" та останю "Танок Драконів" то перша на голову вища. "Танок драконів" це книга яка є стартом для велкиких подій, маю припущення що наступна в циклі буде більш насиченею та надіюсь кращою, тому не дивно що Д. Мартін настільки довго пише...

Книга 9/10