Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"

І ви знаєте, їх пройняло.

- Але невже воно комусь потрібне, адептко? - з надією спитала королева. 

От тільки я знала, що вона веде протокол допиту, і ні на мить не відкидає версію, що я - хаха - вбивця пари Змія.

- Зараз як раз перейдемо до цього, ваша величнісь. Фармінг - це дохідність, яку  платитимуть за використання відданої нами на біржу магічної функції.  Ну не нами, а адептками з низьким рівнем магії. Тобто можна й нами. Але ми й без цього не пропадемо. 

Королева навіть забула записувати, вражена перспективами.

- Пане професоре бойового віршоплетіння, не треба зараз колупатися у мене в голові. - чемно попросила я. Та цього короля крадіїв проси-не проси, клептоман нещасний.

- Я спершу поясню для широкого загалу, пане Фон. Тобто для її величності й пана ректора. А потім дам вам допуск, щоб ви могли вкрасти принцип роботи й вирішити - нам вигідніше розробити це самим чи скористатися земними біржами криптовалют. Бо там зручно виводити нал.

Принц-косорт теж бестижий -  навіть не спробував почервоніти. А просто  нахилив голову на одне плече і приготувався уважно слухати.

Королева тим часом підтисла губи і щось записала в протокол. І я відчула, що натяків на її принадежність до широкого загалу її величність мені не подарує.

Пан ректор все ще був заглиблений в себе, тому так зразу й не скажеш, чув про те, що я кажу, чи ні.

Нічо, зараз почує.

- Перше - пропоную назвати місцеву криптовалюту жабкойнами. На честь самі розумієте якої події.

Тут уже пан Змій скинувся і вишкірив на мене страшні ікла. 

Ой боюсь-боюсь.

- Коротке перебування на історичній батьківщині пана ректора показало мені тамтешній стан справ. - спокійно продовжила я просвітницьку місію серед широкого загалу.

- Єдина магічна істота, яка там живе - батько пана ректора, знаний філантроп, нумізмат і мірміколог. Тобто пан Змій-старший.

На мій подив Змій-молодший підтвердив це, неуважно кивнувши.

-І пан Змій-старший зовсім не схильний задовольняти ідіотські примхи місцевих хумансів на кшталт пів царства за коня, погляд коханої, пляшку пива на похмілля, покльовку там, де не клює, сумочку таку, як у суперниці, щоб свекрусі на голову пташка нагадила, щоб когось заціпило, мама не спитала за оцінку або ой, яка духота, душу б віддав за один подув прохолодного вітерця, або хоч би краплю дощу в цю пустелю і подібні дивні людські примхи. 

Ви скажете, що душа або пів царства від того, у кого немає царства або душі, нічого не варті? Але у них є сильна емоція, якої ще комусь дуже не вистачає. І то все просто треба правильно конвертувати.

Тут принц-консорт кивнув з розумінням. На його лекціях не раз чулися нарікання на відсутність душі й емоцій у віршах, сплетених адептами й особливо адептками.

- І ще треба пару. 

Змій аж підскочив, і між зубів у нього показалися яскраві пломінці.

- Я не про те, пане ректоре. Вибачте. Пара в нашому випадку - то магія і якась тверда валюта.

Змій кинув на мене  ображений погляд. 

Ну так, про наш випадок я теж не збрехала. Бо він тепер найменшу неправду відчує вмить.

- У нас в королівстві здається ще є трохи золота. І можна починати фармити, а виводити свій відсоток хоч одразу, хоч тоді, коли схочеться -  раз на тиждень. місяць, рік або інший термін. І ступінь ризику теж вибирати і міняти. Відсоток все одно буде. І королівство процвіте без усяких додаткових зусиль.

Всі троє дивилися на мене з сумішшю поваги й остраху.  А що я зроблю? Це не магія, а спадкоємність. Гени пальцем не роздушиш. 

- Може в цьому випадку навіть адептка Доннеркурвен заробить більше,  ніж ваша величність. - поспішила я відвернути увагу від себе. - Бо ви,  ваша величність. легко можете змусити все навколо цвісти трояндами. Але та мало обдарована, хоч і родовита адептка - вона може наслати прищ на носі. А адептка Бугенваген - чиряк на, гм… Ну, коротше -  чиряк.  

Королева киває, і кілька ніжних трояндових пелюсток спадають на стіл і підлогу навколо неї.

Вона точно здогадується, в чому справа. А оті двоє - ні.

- Наскільки я встигла помітити, з цвітінням троянд люди якось самі вправляються, а от щодо прища на носі суперниці або суперника перед вирішальним побаченням - о, того багато хто бажає і ніхто не може.

Тепер уже всі троє дивилися на мене  чи то з жахом, чи із захопленням.

- У мене все, ваша величність, панове. Тепер пан Фон нехай скопіює з моїх спогадів, як там все зроблено. І можна писати об’яву про те, що адептки з магічним потенціалом менше одного відсотка можуть записуватись в чергу на під'єднання до біржі.

Всі троє про щось засперечалися. 

А я пригадала ридання і прощання закоханої пари під сходами. І відчай адепта, що ладний зректися престолу заради коханої, та йому ніхто не дасть цього зробити.  

І навіть не здогадувались ті нещасні, що скоро на них та їх королівство поллється золотий дощ із жабкойнів. 

А що такого? Подумаєш, чиряк. На землі тих антибіотиків навалом і дешево - поп’є хтось тиждень, і все пройде. І їх фармакології капне прибуток. За це до речі теж можна нафармити гарний відсоток.

Ну або чиряконосець побажає, щоб його прикраса сама щезла або перейшла на іншого. За відсоток - чого б ні? В нас і такі адептки є, допоможуть перенести.  

Що там казав пан ректор про мій рівень - що я можу підняти комара і зробити з нього зомбі? Так нас таких в Академії - ого скільки. А зграя комарів-зомбі - то страшне. І в прямому, і в переносному…

Принц-консорт читав мої думки й полотнів на виду. 

- Я зовсім-презовсім не думаю, що ви слабак і баба або дитя неціловане в порівнянні з… - з усіх сил думала я. 

Але це не дуже допомогло. Очі пана професора загорілися двома жаринами. І він став згустком чорного туману, ніби в кабінеті її величності опинилася ціла галактика, дуже щільно стиснута і готова от-от вибухнути.