Читати книгу - "Поцілунок долі, Ася Віталіївна"

-Дякую… Мені зараз це неймовірно необхідно.

-Знаю, Катю,- одною рукою тримає за мою спину, а іншою за мою голову проводивши долонею по волоссю,- Я завжди буду поруч, незважаючи ні на які обставини.

-Мені не потрібно було все ж таки сюди їхати. Я вже сто разів пожаліла, що послухала сестру.

-Якщо хочеш можеш все мені розповісти, що тебе тривожить. Але спочатку,- з легкістю піднімає мене на руки, а я навіть не опираюся,- Я тебе відвезу додому.
 

Насправді, дивно відчувати себе в чоловічих обіймах, але поруч біля нього я відчуваю себе іншою. Чомусь я думаю, що він мене ніколи не образить та не буде так поводитися, як мій батько. Страх звичайно є в мене від насильства в дитинстві, але одному йому з чоловіків мені хочеться відкритися та довіритися. Але як йому це все розповісти? Як? Мені б ще розібратися та дізнатись, що тато мав на увазі за тими словами. В мене так багато роздумів, поки ми їдемо в машині. Але наважитись почати розмову першою з ним набагато важче, ніж я собі гадала.