Читати книгу - "Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності"

Однак, як це часто буває в індуїзмі, існує багато винятків. Даліти та члени нижчих каст і різні індійські племінні народи мають більше можливостей для розлучення. Дивніше те, що в деяких районах Пенджабу й Махараштри розлучення практикувалось і серед вищих каст340. Правила розлучення значною мірою залежали від того, до якої касти належала людина. У багатьох кастах розлучення дозволялося тільки за згодою обох сторін341. В деяких — право на розлучення мав тільки чоловік, незалежно від бажань дружини342. А в інших кастах жінка могла подати на розлучення, якщо заплатить чоловікові всі весільні витрати343 або якщо чоловік був імпотентом, зник або став аскетом344.

Сучасні індійські закони щодо сім’ї, ухвалені в 1955 році, надають однакове право чоловікам і жінкам подавати на розлучення й анулювання шлюбу. Деякі представники вищої касти вважали, що цей закон є симптомом релігійного та культурного занепаду345. Шлюб може бути скасований, якщо чоловік виявився імпотентом або якщо жінка завагітніла від іншого. Підставами для розлучення були: невірність, жорстокість, проказа, венеричні захворювання, дезертирство, а також якщо чоловік став аскетом, увійшов до релігійного ордену, перестав бути індуїстом346. Кенія й Уганда підготували аналогічні закони для індуїстів відповідно в 1960-му і 1961 роках347. У 1976 році індійські індуїсти мали право розлучитися просто за бажанням однієї або обох сторін після року проживання окремо348.

Неможливо класифікувати релігійне ставлення до розлучення тільки на підставі того, дозволяють це конкретні релігії чи ні. Якщо розглянути це питання докладніше, можна побачити, що існує низка чинників, які регулюють це ставлення. У християнстві й індуїзмі основним є принцип нерозривності шлюбу, що, звичайно, означає недопустимість розлучення. У буддизмі, з іншого боку, основним є недоречність саме шлюбу. Взяття шлюбу та його скасування не вважаються релігійним питанням. В іудаїзмі й ісламі знову ж таки основою є не повна заборона, не загальне визнання розлучення. Основоположний принцип становить право чоловіків контролювати сексуальність жінок. Оскільки тільки чоловіки мають змогу ініціювати розлучення, то це означає, що право чоловіків контролювати жінок стоїть вище за інститут шлюбу.

Більш сучасне релігійне ставлення до розлучення, зокрема у християнстві, становить гарний приклад того, як релігії здатні заплющувати очі на те, чому вони зазвичай надають особливої важливості. Можливість розлучення стала настільки очевидною в житті багатьох християн, що більшість із них навіть не визнає Ісусове засудження розлучення за певну проблему. Християнське ставлення до розлучення отож дуже яскраво демонструє, як абсолютні релігійні заборони можуть бути повністю проігноровані, якщо віряни більше не вважають їх за доречні.

Інші заборони та проблема отворів тіла

«Господь сказав Мойсею: […] “І як чоловік ляже з жінкою під час недуги її, та й одкриє наготу її, криничину її одкрив, і вона відкриє криничину крові своєї; обох їх викоренити з-між людей їх”»349. Немає сенсу задаватися питанням щодо біблійної заборони на секс під час менструації. Заборона Бога абсолютна, і той, хто здійснить «цей мерзенний акт», повинен бути вбитий. Хоча це може здатися надмірністю, проте, згідно з Біблією, це надзвичайно важливо.

Річ тут не в тім, щоб дійти будь-якого остаточного теологічного висновку щодо того, як покарати тих, хто займався сексом під час менструацій, а в тім, щоб показати, що релігійні правила щодо гетеросексуальності торкаються багатьох аспектів, а не лише того, чи можна займатись сексом у шлюбі або поза шлюбом. Заборона сексу під час менструації — це лише одне з багатьох правил статевого життя. Але якщо детальніше розглянути феномен сексу під час менструацій, зрозуміло, що сама по собі це комплексна проблема.

Незважаючи на те що біблійний заклик до смертної кари за секс під час менструацій був незаперечним, немає достатньо доказів, що він дійсно діяв. Збиває з пантелику текст, написаний раніше. Санкції щодо сексу під час менструацій були зовсім інші. Протягом семи днів менструації жінка вважається нечистою, тому чоловік має слідкувати, щоб «її нечистота не перейшла на нього». Отже, якщо «нечистота перейде на нього», він і сам буде «нечистим сім днів, і кожне ложе, у яке він ляже, буде нечистим»350. Це також стосується того, що «Господь сказав Мойсеєві»351, тому важко точно визначити, на яке покарання заслуговують люди, які займаються сексом під час менструацій. Цілком зрозуміло, що секс у ці дні заборонений, і, можливо, кожен вірний індивідуально має вирішити, заслуговують ці сексуальні злочинці на страту чи ні.

В іудаїзмі заборона на секс під час менструацій пов’язана з більш широким розумінням ритуальної та релігійної чистоти, яка включає в себе безліч інших сексуальних і несексуальних аспектів. Найвідомішими правилами є такі, які регламентують, що можна й що не можна їсти. Так, заборонено споживати свинину, зайців, верб­людів, страусів, креветки та деякі види коників352. Подібні положення щодо нечистоти включають шкірні захворювання, пологи й брудний одяг353. Будь-який секс, наслідком якого є виділення тілесної рідини, вважається нечистим: «Якщо чоловік ліг із жінкою і відбулась еякуляція, обидва повин­ні омитися у воді». І навіть після ритуального омовіння у микве вони залишаться «нечистими до вечора». Той самий принцип нечистоти стосується чоловіка, який «здійснив викид сперми», не займаючись сексом із жінкою. При цьому навіть «будь-який одяг чи шкіра, на який потрапила сперма, мають бути вимиті водою і вважатимуться нечистими до вечора»354. Якщо жінка в дні менструацій є нечистою, не дивно, що ставлення до сексуальної нечистоти іноді призводить до надто жорстких санкцій.

Секс під час менструацій не єдиний нечистий вид сексу, за який можна наразитися на смертну кару, те ж саме стосується перелюбу, зоофілії, анального сексу між чоловіками, інцесту та сексу з родичами партнера в шлюбі. Усі ці види нечистого сексу стоять поряд із прокльоном батьків, ворожінням і споживанням нечистих тварин і є «цими огидними актами», які і єгиптяни, і «народи, яких я [Бог] вигнав до вас», найімовірніше, практикували355. Досить сумнівно, що інші народи в регіоні практикували ці речі, але припущення того, що вони могли це робити, вкрай важливі у біблійній релігії євреїв. Річ у тім, що ізраїльтяни вірили в це, і, коли Бог сказав їм: «Я відділив вас від інших народів, тож ви будете належати мені», ізраїльтяни мусили докласти зусиль, щоб не наслідувати народів, які жили поряд із ними356. Подібні дії могли б «осквернити»